Тривожний місяць вересень

— Націоналізм? Шовінізм? Це Горілому дуже до речі. Козир! Тепер можна грабувати й катувати білоруса за те, що він білорус. Єврея — тому що єврей… Східняка[5] — за те, що народився по той бік Дніпра… Він не фашист у повному розумінні слова, цей Горілий, — він карний злочинець, бандит, грабіжник, але в тому й річ, що карний злочинець фашистові близький родич. Зауваж: гончарню колгоспну, цебто народну, громадську, Горілий прибрав до рук! Украв, адже так? Безліч добра в заарештованих награбував. Коней з племзаводів собі понавозив. Он воно як! Він і сьогодні ще намагається владу тримати. Не може згодитися, що фашисти виплюнули його, як кісточку з кавуна. Тепер він, бач, у бандерівці подався, в «ідейні». Це йому як прикриття для бандитизму. Та тільки смисл його життя один — беззаконня, сваволя і люта ненависть до Радянської влади. Він, Горілий, хоче ще попанувати тут, чогось сподівається! Зауваж деталь: був Горілий у фашистів офіційною особою, начальником допоміжної поліції, а як тільки фашизм згинув і повернулася Радянська влада, став бандитом. Логічно! Але на заваді йому такі, як ти. От і виходить, що, охороняючи радянський закон, ти і є найголовніший борець з фашизмом, кумекаєш?

Я забув про бліх та про тліючі в животі жаринки болю і повернувся до Гупана. Щось і справді розкумекувалося в голові, і моя робота «яструбка» в маленькому селі під назвою Глухарка раптом стала набувати якихось інших обрисів. У ній вбачався більший, аніж я гадав, смисл.

— У тебе дуже почесна справа, — сказав Гупан, — Захистити людей від бандюг-фашистів. І не просто захистити. Ти їм усією своєю поведінкою повинен довести, що наш радянський закон сильний, твердий і непідкупний. Людей тутешніх три роки гнув фашизм. Переконував: хто сильний, на боці того і правда. Та й годі! А ти повинен щоденно переконувати їх в іншому, кумекаєш? Ось у тебе зброя — перша ознака сили, переваги над іншими, а ти ніколи не використаєш цієї сили на шкоду людям, із користолюбства або помсти чи ще як… Бо хто ж ти є? Ти є представник Радянської, законної нашої, народної влади. Так що не проста оця «яструбкова» справа! А зараз давай лишень спробуємо заснути…

Він одвернувся до стіни, так що аж тапчан ходором заходив. Міліціонер ще раз стусонув мене коліном і наказав, що б там не було, заходити ліворуч. Видно, контузило його, коли він заходив праворуч, отож він і старався хоч уві сні уникнути тієї непоправної неприємності.

— Товаришу Гупан! — покликав я. — А ви не могли б дати мені яку-небудь загальну книжку про всі закони? Щоб зрозуміти суть?

— Суть-то ти знаєш, — пробурмотів начальник райвідділу. — А книжок багато. Ось звільнимось і займемося тобою. Я тебе до грамотних людей звожу, з мене яка користь? Я ж із слюсарів у НКВС прийшов. Важко мені все давалося… Але ти зрозумів, що, борючись за закон, ти в найголовніший боєць із фашизмом, га?