Трансгалактичний розвідник
- Автор: Брошкевич Ежи
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: Видавництво дитячої літератури “Веселка”
- Переводчик: Ростислав Дуб
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Трансгалактичний розвідник». Краткое содержание книги:
Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра…
Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.
— Що б це могло бути? — питала вона скоріше себе, ніж Йона. — Що з ними діється?
— З хвилями?
— Так.
— Я ж тобі вже казав, — розсердився Йон. — Щось їх поглинає. Якась космічна химера.
— Заспокойся, — сказала Алька. — Якщо це, наприклад, мінерал, що поглинає чи глушить хвилі, то це було б найгучніше відкриття в мінералогії за останні п’ятдесят років.
— Правда, — глузливо скривився Йон. — Я забув, що ти цікавишся й мінералогією.
— А цікавлюся, — сказала дівчина. — Але…
— Чи я вкладаюся в час? — перебив її Йон.
— Авжеж. Але тепер, серденько, ти сам мусиш стежити за контрольною таблицею, — ласкаво мовила Алька. — Через двадцять секунд я починаю.
Йон мовчав. Одним рухом перемикача він перевів собі на екран дані контрольної таблиці: заплановану швидкість, швидкість, з якою він летів, поправки до швидкості та запаси рушійної енергії.
— Все гаразд, — сказав він. — Тримайся, Алько.
— Тримаймось, — буркнула дівчина. — І…
— Ось воно! — захоплено перевів дух Йон: ну й дівчина!
Перший Альчин постріл був влучний, як у недавньому візіофільмі або раніше на конкурсному екзамені бортових стрільців великого космічного корабля, — одним пострілом вона розтрощила брилу, що показалася просто перед ними.
Так почалася основна частина завдання космольота КБ-803. Та, що мала вирішити все.
Та перше ніж почати її описувати, згадаймо про те, що на певній, не визначеній ще віддалі від КБ-803 з невідомою для нас швидкістю мчить ще один бойовий космоліт — запасний космоліт “Розвідника” КБ-804, який веде робот-опікун (тип РОБ 11/48, модель А, сатурнянського виробництва), що його Йон Сого звав просто Робиком.
Згадаймо й про те, що коли Алька вперше скерувала свій вогневий удар у кам’яний потік Чорної Ріки, на “Розвіднику” виникла коротка тривога.
— Керівнику! — гукнув голос. — Розвідувальні прилади не працюють. Веди вогонь!
Почувши це, Алик навіть не здригнувся, бо, власне, й чекав такого.
Він не гаяв часу навіть на відповідь. Із зловісною посмішкою Алик Рой розпочав вогонь проти Чорної Ріки. І хоч вогнеметами керували такі два недосконалі, повільні й примітивні прилади, як людські очі і людські руки, вогонь мав добрі наслідки.
Назустріч “Розвідникові” й далі мчали кам’яні хвилі й кам’яні лавини, величезні брили і дрібний порох, омахи вогню та дрібні іскри. Алик, посміхаючись, накривав їх кружальцем прицілу. Він навіть пригадав собі слово “ненавиджу”.
— Ненавиджу, — шепнув він, розбиваючи грізним білим полум’ям величезну губчасту метеорову брилу.
— Ненавиджу, — сказав він, і в лавину дрібного каміння посипалась сила-силенна іскор.
А як по цьому настала вільна хвилина, хлопець швидко запитав:
— Пеере! Ти знаєш, чому порушився зв’язок?
На відповідь довелося довго чекати. Очевидно, механомозок Пеера хотів сумлінно виконати наказ і наполегливо шукав відповіді. Нарешті відповів, але не так, як намірявся:
— Це “Розвідник”. Не знаю причини, керівнику.
Та Алик уже не дуже й дослухався до його відповіді.
Він знову стріляв довгими чергами, від яких, здавалося, міг спалахнути весь космічний простір.
Битва людей з Чорною Рікою, починаючи від перших пострілів “Розвідника” та космольота КБ-803, відбувалася згідно програми, що її підготовлено на Головній Базі.
Докладний опис того бою увійшов до історії — про нього говорено на вищих курсах зіркового пілотажу. Зрештою, не можна добре уявити собі ту битву без цілої низки допоміжних наукових посібників: карти дванадцятого сектора, документальних записів з контрольної таблиці, телевізійних рапортів, що їх “Розвідник” занотовував одночасно і своїми зовнішніми, і внутрішніми камерами, тощо.
Тож нам доведеться обмежитись лише кількома найголовнішими і найзагальнішими інформаціями.
Ось вони.
Восьмого березня 862 року Ранньої Космічної Ери точно о п’ятнадцятій годині п’ятдесят одній хвилині і шостій секунді (з точністю до однієї сотої секунди) за Грінвічем, землянським часом, прийнятим в усій сонячній системі, екіпажі людей на космольоті КБ-803 і на “Розвіднику” одночасно почали пробивати шлях крізь Чорну Ріку.
Це було приблизно так, наче крізь величезну гору, що мчала з шаленою швидкістю, намагались пробити тунель два маленькі жуки. Вони хотіли тим тунелем вигребти з її нутра двох інших жуків, захоплених кам’яним потоком.
А що способи дій для тих жуків спланували найкращі вчені людства, вони розпочали свою роботу дуже розумно й точно. Жуки не пробивали тунелю наосліп, абияк. Вони мали свої розрахунки і шукали найкоротшого шляху до того місця, де мали б перебувати “Альфа” й “Бета”.