Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Шуберт?
— Шуберт!
— Нож твой?
— Мой!
— Врешь, собака. Этот нож целого состояния стоит.
— А-а-а-а-а… не мой… не мой… Шуберта. Он мне дал этот нож. Сказал прирезать вас, если получится… а нет — так пристрелить.
— Что же твой Шуберт такого идиота в убийцы нанял? Долго ты за мной шел?
— От самого «Харбина»… — простогнав той.
Марко втупився у перекривлене від болю лице свого переслідувача.
— Врешь! Я бы тебя заметил. От «Харбина»!
— Не я… Я от ресторации последней.
— А кто? КТО?
— Малец… племянник мой. Он с утра следил за «Харбином»… за долю малую. А когда вы из пельменной вышли… и направились дальше… тогда уж дальше я его сменил, на Китайке.
Марко скреготнув зубами.
Його увесь ранок пасли, а він навіть не помітив того!
— Не убивайте! — повторив поранений.
— Что ж так… Ты меня бы не пожалел.
— По… жале-е-ел!
Федюха зарізко, як для пораненного, сіпнув рукавом і у його пальцях опинилася бритва.
Марко відсахнувся радше підсвідомо. Нагострене лезо майнуло перед очима, черкнувши по щоці.
Кірсанов вишкірив жовті зуби. Видобув із горлянки низький гортанний ґелґіт.
Постріл пролунав у відповідь миттєво.
Федюха зм’як. Повільно сповз по стіні на підлогу з широко розкритими, повними люті очима.
Куля зі Шведового револьвера потрапила Федюсі точно в центр лоба.
— Гарна у вас реакція… — Флемінг розгублено переводив погляд із недбало покинутого на столі арсеналу — нагана, мисливського ножа та бритви — на обличчя Шведа.
У того на щоці, там, де Кірсанов черкнув лезом, запеклася кров.
Марко обережно відкрив пляшечку зі спиртовим розчином, продезінфікував набряклий поріз. Зашипів від болю.
— Ото лежав би я у тій харбінській підворітні з перерізаною від вуха до вуха горлянкою… — з іронією у голосі промовив Швед, витираючи складеним утроє шматком бинту кров на щоці.
— Гадаю, сліду не залишиться… — аж зіщулився Флемінг. — Тільки зачепило… — пробурмотів він обнадійливо, але із таким виразом, наче описане Шведом криваве видиво постало перед його внутрішнім зором. — Я так ненароком і сам не раз… Коли голився…
— По правді, мене це турбує найменше, — промовив Марко, відкладаючи плящинку. — Потрібен автомобіль, Яне. Хороший, надійний. Де у Харбіні такий можна придбати?
Той знизав плечима.
— Тільки у наших співвітчизників або німців… Підприємства тут же, у Харбіні… далеко ходити не треба.
— Чудово!
Марко повернувся до Флемінга.
— От завтра ви, мій друже, за це і візьметеся. Бо автомобіль потрібен не тільки мені. Він потрібен НАМ.
— Але все ж, Мак-Міллане! — проказав той. — Як Шуберт міг до такого докотитися? Найняти вбивцю! Для чого? Ну, програв у бакара, ну, не вибрала його Сибілла Чеддерс… І що? Через таке убивати? Просто щастя, що ви, Алексе, виявилися спритніші за того злодія.
Флемінг узяв у руки шубертівський мисливський ніж.
— Ще й ножа йому свого дав… Що за ідіот!
Швед стомлено провів рукою по обличчю.
— Не знаю, Яне… Напевне, Шуберт, як і всякий росіянин, любитель нахлятися з горя. А нажлуктившись, вирішив помститися «за поруганную честь». Іншу причину мені важко уявити, — гмикнув він.
— І що ви збираєтеся робити далі? — поцікавився Флемінг уже жвавіше, розглядаючи філігранний держак мисливського ножа з вигравіюваним на ньому диком.
— Зустрітися із Шубертом, — відповів Марко просто. — Він, напевне, уже святкує мою смерть… і якщо мені поталанить, і Шуберт ще не нахлявся до чортиків…
— Алексе… — Флемінг похитав головою. — Це погана ідея. Я… Я змушений застерегти вас…
— Яне… — Марко з посмішкою глянув на співрозмовника. — Зупиніть цю тираду! Автомобіль! Придбайте нам автомобіль. Домовились?
Тим часом ближче до вечора Бендер відзвітував про те, що виконав розпорядження Марка. До клубу леді Чеддерс були доставлені вишукані романтичні подарунки — квіти, ласощі, парфуми, вино. Усе було прийняте з мовчазним подивуванням її охоронцями.
Тож у клубі Сибілли Чеддерс Марко з’явився близько десятої. Музиканти налаштовували свої інструменти; рипали-скрипали так, наче тут була оркестрова яма віденської опери і вистава от-от розпочнеться…
Завсідники уже обирали собі дівчат і усамітнювалися із ними за столиками і завісами, замовляючи шампанське, наїдки та наркотичні курива.
Сибіллине крісло було порожнім.
Марко розплатився за вхід і, пересікши залу, попрямував до гральні.