Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Отже, старий усе знав, усе передбачив. Сеймур усе знав… усе спланував і убезпечив його, як міг.
Тільки звернувши за ріг, Марко помітив: за ним стежать. «Хвіст» намагався триматися невимушено, але невпинно слідував на відстані якихось двадцяти кроків позаду.
Сіре поношене пальто і проста робітнича кепка видавали свого власника більше, ніж якби він одягнув вишуканого циліндра. Для такого часу, для цієї вулиці чоловік, що слідував за ним, виглядав дивно.
Марко пригадав, як дивно виглядав в обідню пору на вулиці Расіна Шварцбард у своїй робочій блузі годинникаря і відчув, як звично зацокав у голові і м’язах відлік до готовності зреагувати.
Він звернув за ріг, опинився на Пристайній і швидкою ходою рушив уздовж численних торговців, що просто на вулиці виставляли свій нехитрий товар. Тут було більше людей, тож переслідувачу буде складніше слідкувати за його діями.
Міняйли, торговці шовком та розписаними скриньками, злидарі, перехожі, що зупинялися біля яток, аби обміняти гроші чи роздивитися облюбований крам…
Марко озирнувся.
Сіра кепка вправно рухалася проти людської течії у його бік.
Він зупинився перед яткою із механічними канарейками у тендітних бамбукових клітках і дивовижно розмальованими японськими віялами.
Заведені пташки цвіркотіли, немов навіжені, пуп’янки і квіти рожевих півоній на тлі шовку лимонного кольору перепліталися із каліграфічно виписаними ієрогліфами, що рівненькими стовпчиками збігали униз, аж до кістяного держачка, наче хтось розсипав доріжки дрібного чорного насіння.
Торговець щось замугикав своєю. Марко дістав із кишені срібну монету. Чогось саме у цю мить небезпеки йому уявилась Елізабет із цим прекрасним віялом; на гладенькому лимонному шовку, всипаному пелюстками, вона була така прекрасна…
Швед поглянув убік, видиво зникло. Переслідувач невпинно наближався. Мав кострубате підборіддя, міцну статуру і руки. Сіра кепка, зсунута вперед, приховувала його обличчя, але не заважала самому спостерігати за своєю ціллю.
Тільки-но віяло опинилося у руці, Марко пришвидшив крок. Перейшов вулицю, звернув із Пристайної, пройшов ще трохи, звернув поміж двоповерховими дерев’яними будинками.
Тут мешкала збідніла харбінська інтелігенція, російські емігранти та сім’ї робітників, що гарували на КВЖД.
Переслідувач не відставав.
Ще кілька кроків — і Швед зник у похмурому під’їзді одного з числених будиночків, що тулилися рядком докупи, наче замерзли на холодному протязі.
Одразу за порогом угору, в сутінь підіймалися почовгані дерев’яні сходи, за якими ховався темний закапелок.
Він швидко піднявся по сходах, нахилився, швидко дістав з-під штанини ножа, переклав до кишені. Ступив у закапелок над сходами, намацуючи рукою зброю.
Двері унизу скрипнули.
Марко, затамувавши подих, відрахував ледь чутний, обережний шурхіт черевиків по східцях… Ті напружилися, заскрипіли: друга, п’ята, шоста…
Федюха Кірсанов, харбінський грабіжник, ішов за своєю жертвою слідом, не відстаючи.
Його постать затулила собою навіть вбогу сутінь. Тут не було куди ховатися, отже… його «клієнт» десь тут, у темряві.
Федюха вистрілив навмання.
Куля вп’ялася у трухляву дошку стіни. Шведові здалося на якусь мить, що він відчув, як та куля пролетіла повз вухо.
Ще 6 трохи! Ах ти ж, собако!
Звів револьвер, вистрілив у відповідь.
«Прийомчик шанхайських поліцейських». Одразу насмерть не варто.
Переслідувач вхопився за плече, хрипло скрикнув, лантухом гепнувся на сходи. Втративши рівновагу, скотився униз. Марко вийшов зі свого укриття.
Ступив сходами кілька кроків униз…
Постріл пролунав знову. Кірсанов знову схибив.
Куля вп’ялася у хитке перило.
Швед в один стрибок опинився біля свого переслідувача. Вибив черевиком нагана з ослаблої руки. Перевернув його долілиць. Попляцкав рукою по спині, кишенях, віддутій халяві чобота. Видобув мисливського ножа. Схопив Федюху за барки, повернув до себе.
Той аж завив від болю.
— Кто послал? — прошипів, приставляючи револьвер до чола. — Кто послал?
Кострубата пика засіпалася, скривилася.
— Не убивайте… Все скажу! Ваше благородие, не убивайте!
— КТО?
— Имени не знаю. Воєнная выправка… Фамилия у него такая… такая…
— Какая — такая? Ну?
— Он приказал следить за вами… А фамилия у него… Такая…. музыкальная. Господа танцевать любят, когда на пианино эту музыку играют.