Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
27. жовтня 1919 виразно приписує їм такий напрям діяльности.
Покликуючися на сей розпорядок, згадані інституції не хвтять продавати землі навіть місцевим селянам римо-католицького обряду, яких польські власти вважають за Поляків і громадян Польщі, бо ходить о се, щоби спровадити до Східної Галичини як найбільше число польського елементу зпоза її границь. Так „Ґаліцийскі Банк Кредитови Зємскіь< відмовив місцевим селянам римо-католицького обряду продажі землі •в маєтку дідича Серватовського в Озерянах, повіт Бучач, розпродуючи її виключно між польських селян з Західної Галичини.
Українське селянство від купна землі очевидно виключене: і на основі закона (Українці не е громадянами польської держави) і на основі висше представлених тенденцій польської кольонізаціиної політики. За те були випадки, що українському селянинові який хотів купити землю, казали, нехай принесе метрику хрещення від римо-католицького священника, себто, нехай переходом на римо-католицький обряд докаже, що він е Поляк і громадянин Польщі.
Для підпирання кольонізації ухвалив польський сойм ряд законів, а саме: закон з 19. грудня 1919 про утворення кольонізаційного фонду, на який Рада міністрів призначила як першу рату 70 міліонів марок (на основі розпорядку Ради міністрів з 16. червня 1920 з сього Фонду можуть користати тільки громадяни польської держави, отже українські селяни виключені); закон з 9. січня 1920 про тарифові полекші на зелізницях для кольоністів, які переносяться на кольонії; закон з 16. липня 1920 про „тимчасові фонди для фінансування земельної реФормии на що поки-що призначено капітал пів міліярда марок, який в першій мірі піде також на кольонізаційну парцеляцію; дальші закони приготовляються.
В Галичині ще підчас світової війни утворило австрійське правительство „КраввийУряд відбудови“, який мав за задачу відбудовувати знищені війною оселі.
Польське правительство обернуло сей Уряд відбудови з усіми його секціями в уряд помочи польським к о ль о н і с т а м, спроваджуваним до Східної Галичини.
І так секція для відбудови осель від літа 1919 до весни 1920 давала на власну руку кольоністам дерево на будову будинків, а опісля письмом з 17. мая 1920 віднеслася до міністерства публичних робіт, щоб воно уповажнило її давати кольоністам дерево на будову.
Міністерство очевидно на се згодилося (рескрипт 8
28. червня 1920).
Окружний інспекторат рільної помочи (який сповняє задачі рільничої секції Уряду відбудови) — як заявив публично його начальник Яновський („Ґазета Ввчорна“ ч. 5.301 з 1920) — дуже інтензивно займався зростаючим нині в нас кольонізаційним рухом, підпираючи всіми силами і всякими можливими способами кольонізацію, якій давав визначну допомогу в Формі рільничих знарядів, навозів, насінь і живого інвентаря.
Той сам інспекторат видав весною 1920 розпорядок, щоб насіння давати в першій мірі кольоністам.
Повітові інспекторати рільної помочи на урядовім з’їзді в справі облогів, давали звідомлення про хід кольонізаційної парцеляції в повітах. Президент Краевого Уряду відбудови, Др. Олександер Бачинський, у звідомленню про сей з’їзд пише: „Парцеляція в Східній Галичині у всіх повітах розвивається швидко. Висліди, подані референтами, витано горячими оплесками“.
Отже замість помагати відбудуватися місцевому населенню, знищеному війною, — що е задачею Краевого Уряду відбудови — сей Уряд помагає будуватися і взагалі загосподарюватися польським кольоністам.
В кінці повітові староства примушують місцевих українських селян до робіт в користь польських кольоністів. І так староство в Золочеві примусило українських селян з Рикова дати 40 підвод для перевозу кольоністів з зелізничої стації в Золочеві до Рикова. Староство вГороденці примусило громаду Дубки/іати підводи для кольоністів. Староство в Бродах примусило громади Кадлубиска і Ясенів дати підводи дла кольоністів з зелізничої стації Заболотці до сих громад. Треба додати, що українські селяни в Кадлубисках і Ясенові самі хотіли купити двірську землю. Але їм її не продано, тільки польським селянам. За те якби на глум над ними примушено їх везти річи тих польських селян-кольоністів, які забрали їм землю.
І маємо такий образ: Український селянин віки ціл робив польським завойовникам панщину. Потім обробляв те саме поле за нужденну плату. А тепер на те поле приходить польський селянин-кольоніот, щоб заняти місце польського пана завойовника, а він, український селянин, мусить йому ще даром звозити річи.
Ось так вся державна машина в Польщі, від сойму і правительства почавши і на повітових властях скінчивши, працює з усеї сили над кольонізацією Східної Галичини польським селянством.