Авантюра XL

спершу дуже боялася ходити з нами разом по вулиці:

у будь-який момент її можуть зупинити

за підозрою в проституції.

триндець.

хоча проституція і справді повальна. особлива проституція.

«тимчасова подруга»: багатий іноземець

водить її по ресторанах, а вона

їсть, і п’є, і курить скільки зможе.

бо потім їй це буде недоступно.

чи проституція постійна: як і колишня дружина Рауля,

багато кубинок намагаються вийти заміж за іноземця —

це часто чи не єдиний спосіб утекти.

власне, шлюби з розрахунку — спосіб проституції давній,

узаконений, у тому числі в Україні, де бачимо,

що стільки найгарніших дівчат ховаються

за затемненим склом спортивних машин

або джипів у компанії з миршавенькими мажорчиками

чи старшими на кількадесят років дядьками.

негритяночка й Раулева мама раяли йому

принаймні не залупатися відверто,

сварячись із усіма, щоб завести нас туди, куди він хотів.

— я їм просто покажу нашу Кубу! — злився Рауль.

нашу Кубу —

це і в плані не-туристичних місць,

і в плані опору, через який

туди потрапляють «несанкціоновані».

Рауль — дуже сміливий чувак.

я це лише згодом оціню повною мірою.

ми гуляли Малеконом[50]: Рауль із дітьми,

Сімон із французкою, і я з однією ух-х-х якою жінкою.

колишньою коханкою Рауля, якої він більше не хотів.

почались обговорення тонкощів кубинської

внутрішньої політики. сперечалися на підвищених тонах:

Сімон тоді ще був прихильником Кастро.

— я вас благаю, кабальєрос[51]! — повторювала жінка. — не так голосно про це: не місце

й особ­ливо не час.

справді, саме зараз весь Малекон

завішано прапорами й транспарантами:

«вітаємо Фіделя з 80-річчям!»

— та нічого нам не станеться.

— Рауль, ти ж сам розумієш. сьогодні поліція особливо нервова, — каже моя супутниця.

ми потроху пили ром на ходу, і вона притискалася до мене дедалі тісніше.

я вже налаштувався на хорошу ніч.

— о-о! мені треба в туалет. терміново.

— та ось ходімо до готелю.

— мене не пустять.

— чому?

— я кубинка.

— ходімо зі мною. будемо розмовляти англійською.

ми заходимо до фойє, жваво й голосно розмовляючи вільною англійською. охоронець не зважає на мій голодранський вигляд, але відразу звертається до жінки іспанською:

— а тобі не можна.

— блін, звідки він знав?! — питаю я на виході.

— не знаю, але майже завжди se sabe[52]. я теж одразу можу сказати, хто кубинець, а хто іноземець.

(зауваження: ця жінка не смаглява, а біла — ще світліша, ніж я.)

вона нарешті знайшла громадський туалет

і хоч якось заладнала свої проблеми,

але тільки тимчасово, бо прокладки все одно вдома.