Авантюра XL

Ми оплачуємо військові витрати Пентаґону та бомбування Лівану Ізраїлем.

Річ не в Штатах чи Заході. Це лише приклад. Ми купуємо шмотки й оплачуємо бюрократичний апарат Китаю, тюрми для дисидентів та ідеологію + цензуру. Ми купуємо бензин i оплачуємо палаци iмамiв, війну в Чечні та футбольні клуби Абрамовича чи Муаммара Каддафi.

А безпосередній виробник паше так, що ми з Сiмоном, два сильні молодики, видихалися поряд iз ним — і на вечерю він має двi тортiльї та кухоль посолю, а його діти не мають достатньо протеїнiв.

Це до того, що дехто тут iще каже, що цей капіталістичний світ — мало не найкращий з можливих свiтiв.

Я б розумів, якби людство тепер виробляло явно недостатньо на всіх.

Нерівність не має бути в таких масштабах.

Цей світовий лад йобнутий на всю голову.

Штука в тому, що жертвами, тією чи іншою мірою, є абсолютна більшість.

У тому числі й ти, блiн, — якщо тобі треба кредит на квартиру в Києві віддавати двадцять п’ять років лише для того, щоб потім твоїм дітям треба було робити те саме.

І в тому числі отой яппi з третьою машиною, який не може зупинитися та йде до психоаналітика.

І все заради ірраціонального бажання розкошів плюс тупо жаги влади.

А кожен із нас закритий у своєму маленькому світі, своїх окремих проблемах — роз’єднані всі. Й iррацiональнiсть, закладена в ціле, перетворює на раба кожну частинку — більшість людей.