Авантюра XL

будинкового Комітету захисту революції —

це така мережа, яка стежить за благонадьожностью,

шоб усьо було як партія сказала «надо».

між Сімоном і французкою відразу шось почалося.

хоча ми обоє говорили між собою,

що вона є квінтесенцією

французького-таки слова «буржуа»

і трохи зневажали її

(я навіть відчував відверту антипатію) —

але того, що вона сексапільна, у неї не забереш.

а навколо Рауля жінки аж юрмилися.

ми за перші дні побачили трьох або чотирьох,

які приходили, щоб тільки побути поруч із ним,

а він їм дозволяв, хоча добродушно підтрунював над усіма.

— шо, Рауль, а жіночки тебе люблять!

— gracias a Dios[49], — жартівливо зводить очі вгору

та молитовно складає руки. він не вважав це

своєю заслугою. просто йому пощастило.

жінок не відлякувало навіть те, що Рауль уже мав двох дітей,

які саме тоді приїхали на свої канікули і його відпустку

з Іспанії від мами,

котра після розлучення з Раулем вийшла заміж

за багатого старого іспанця,

суто щоб виїхати з Куби.

понад половину людей, із якими ми говорили,

дуже хочуть вирватися з Острова Свободи на свободу.

якось ми познайомилися на Малеконі (набережній)

із молодим професором географії.

він розповів про те, які в Україні найбільші річки,

що видобувають у Донбасі, а що у Кривбасі.

і те саме він знає чи не про всі країни.

— але я ніколи не побуваю у жодній з них.

я знову й знову вражався загальною освіченістю кубинців.

багато людей знають по кілька іноземних мов.

одна красива негритяночка, за якою я упадав

(ага, насправді вона теж приходила,

щоб побути поруч із Раулем,

тільки я це вже потім зрозумів),

розмовляла англійською, французькою та японською.

вона могла б поїхати і вільно спілкуватись у стількох країнах…

— але я ніколи не побуваю в жодній з них.