Українське письменство

Повсякчасна хвороба та перебування Лесине за кордоном, по середземноморських та єгипетських теплицях полишило свій слід на її творчості. Думка поетки раз у раз відривається від рідного краю та його обставин, сходить на верховини теоретичних міркувань, що починають переважати, торувати над простим безпосереднім почуттям. В її драмах, що взагалі вимагають від читача доброго підготування, дуже багато розумних суперечок, глибоких думок, і тому деякі з них краще читати, аніж бачити на сцені. Та й те треба сказати, що, пишучи деякі з них, авторка, мабуть, і не думала про виставу.

Читача, що візьме до рук збірку творів Лесі Українки, може здивувати і те, що майже всі вони розповідають про чуже життя і про давні віки. Так, наприклад, «У пущі» розповідає про англійських пересельців, що утікали від переслідувань за віру в ліси Північної Америки, засновуючи там нові села та міста; поема «Камінний господар» переказує леґенду про середньовічного іспанського маґната Дон Жуана (чи вірніше Дон Хуана), великого грішника, що знав годити тільки своїй «буйно-викоханій волі», помітаючи людськими правами, порядками та звичаями; поема «Кассандра» забирається ще далі: її зміст узятий із леґендарних переказів про облогу Трої, малоазійського міста, зруйнованого за три тисячі літ до нас і оспіваного в старогрецьких поемах, що дійшли до нас під іменем Гомерових.

Тільки дві з її більших драм, «Бояриня» та «Лісова пісня», взяті з українського життя. Дія «Боярині» відбувається на Україні та в Московській державі XVII в., а «Лісова пісня» разом з українськими поліщуками виводить і ті казкові істоти, що існують тільки в народних повір’ях: лісовика, мавок, потерчат, перелесника тощо. Леся Українка ніде не ставить перед собою в драмах (в оповіданнях вона це робить) завдання змалювати громадське життя таким, як воно є, з усіма його формами та особливостями. Вона немов одривається від об-станови, від характерних рис місця й часу, змальовуючи таких людей і такі справи та події, що бувають у всяку добу і в усякому громадянстві. Найголовніший предмет її письменницького інтересу — це думки, які вона хоче розвинути, а тому і байдуже їй, що бере вона для своєї «Лісової пісні», фантастичні істоти чи справжніх, звичайно стріваних у житті людей.