Українське письменство

Вплив Чехова на Коцюбинського, видимо, й обмежується «Лялечкою». Це був короткий епізод, що скоро минувся, мало позначившись на дальших писаннях. Правда, можна вказати ще на якусь подібність між «Поєдинком» Коцюбинського і чеховським «От нечего делать», але тут ніде вже не знайти у Коцюбинського переймання стилістичних засобів, ученицької уваги до техніки старшого, досвідченішого майстра. Надається до якогось зближення з чеховськими писаннями і «Цвіт яблуні». Тема цього оповідання — роздвоєння митця на професіонала і людину, гніт над людиною професійних звичок — трохи нагадує чеховського Тригоріна у «Чайці» з його скаргами на свою «литературную кладовую» та невблаганну внутрішню потребу замикати до неї мало не кожне своє відчуття та переживання. Але ніщо в стилістичнім оформленні «Цвіту яблуні» не показує, що тут імпульс ішов від Чехова. Тема давня, опрацьовувана не раз[290], і А. Д. Лебідь з більшою, здається, підставою зв’язує її опрацювання у Коцюбинського зі знаменитим «На воді» Мопассана[291].

Перебіжний, короткочасний, не був цей тиск чеховської манери на Коцюбинського і чимсь дужим та виключним. В тій самій «Лялечці», де він виявився найсильніше, він перехрещується з навіяннями, що йдуть від Мопассана, та тими засобами, які вже виробив Коцюбинський, приладжуючи для своїх потреб манеру попередніх українських прозаїків. Проте він був остільки значний, що допоміг Коцюбинському перейти від Солонини до Раїси Левицької, від програмово побутових трактувань до трактувань психологічних, оживити (нехай і не цілком) свої писання новими методами розповіді та опису.

В сфері ідеологічних концепцій найбільше заважили для Коцюбинського чеховські «Мужики» з їх сателітами, тобто оповіданнями, що обертаються круг тієї ж теми і доповнюють «Мужиків» окремими сценами та спостереженнями. Народницький погляд на село, як на величезний резервуар народного духу та побутової своєрідності, що проказував українській прозі певні етнографічні ухили, — поволі зношується, потребуючи корективів. Соціалістична критика суспільства, що показала соціально-економічне розшарування села, зосередила увагу на інших образотворчих («изобразительных») задачах, іще не прокидала собі стежки до красного письменства на Україні російській. І тут тверезий реалізм чеховських «Мужиків» — нехай виявився він тільки епізодично — послужив Коцюбинському певну службу, одірвавши його від традиційних освітлень і підготувавши в ньому майбутнього автора «Fata morgana».

Відіграв ролю Чехов і в формальних шуканнях Коцюбинського. Його пейзажі, його ліричні кінцівки, ритмічні особливості його фрази великою мірою визначили стилістичну фізіономію «Лялечки». Але в цій царині український письменник виявив найбільше відпорної сили. Стилістичні тенденції Чехова показалися для нього не цілком приймовними — лишили на його манері слід скороминущий і не влилися кінець кінцем у річище його стилістичних шукань та здобутків.