Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— пара ручних гранат „Мільца“;
— револьвер (видавати через одного)» — Швед присвиснув. —
«— індивідуальний водонепроникний пакет із медикаментами і перев'язочними стерильними матеріалами…»
— До слова, — перебив Морланд читання Марка. — Планується, щоб кожен з учасників загону пройшов курси надання першої допомоги.
— «— два спеціально виготовлених фугаси для підриву невеликої будівлі або середнього розміру мостів; — продовжував читати Марко, —
— ведмеже сало…»
— Ведмеже сало, — пояснив Морланд, — допомагає при погоні, збиває людський запах і собаки не можуть узяти слід…
«— хороший ніж у шкіряному чохлі, деякі туалетні приладдя;
— на загін виділити по два легкі кулемети-метральєзи і до кожного по 500 патронів;
— чотири автомати Бергмана і до нього по 800 патронів Маузера, якими він стріляє;
— два кулемети Льюїса;
— по два фотографічних апарати;
— також зробити запаси житніх сухарів, московської ковбаси і таблеток супу „Маггі“…»
— Слухайте, пане Морланд, та це справжня, озброєна до зубів армія! — мовив Марко.
— І я про те кажу… Та ще й московська ковбаса! Куштував її. Справді смачна.
— Звідки у вас такий детальний перелік?
Морланд усміхнувся.
Його тонкі спритні пальці підкреслено помітно сягнули до рукава і дістали з-під прикрашеного вишуканими срібними запонками манжета сорочки пікову даму.
— Спритність рук, юначе! — Морланд перепустив карту в руці і та слухняно пробігла між фалангами його вправних пальців.
Марко згідно хитнув головою.
— Мені б такий талант…
— Ну… у вас є те, що для мене, на жаль, уже втрачено — молодість, — Морланд іронічно посміхнувся, посуваючи карту до Марка. То була уже не пікова дама, а бубновий туз. — А всім іншим ви користуєтеся так само вправно, як я — гральними картами.
Якийсь час Морланд мовчав, смакуючи бренді.
— Костянтин Шуберт, хоч і патріот, але, як усі росіяни, як я вже вам казав, багато і бездумно п’є. Щоб витягнути його портмоне, було достатньо миті. Щоб зазнімкувати цей список і повернути на місце — справа кількох хвилин, — пояснив він з відтінком каяття у голосі. — Але часом мета виправдовує засоби. Хто я такий, щоб сперечатися із самим Макіавеллі? Цим я себе втішаю і виправдовую.
Швед глипнув у вікно.
— Випивка, картярство… це дуже добре. З особистого — за що можна Шуберта ухопити?
Джейкоб Морланд замислився.
— Хіба… його родина. У Парижі. Дружина, мати, син… Інформація певна. Але це, — поморщив Морланд носа, — так не… не по-британськи, негарно…
— А як же «мета виправдовує засоби»? — промовив Марко стиха. — Хвилину тому ви самі мені цитували Макіавеллі.
Морланд похитав головою.
— Я знаю… Знаю… Але то методи совєтських чекістів — родиною до стіни припирати.
Швед провів по обличчю рукою. Зітхнув.
— Вам доводилося стикатися із методами совєтських чекістів, пане Морланд?
— Ні, дякувати Богу… Але чув.
— От і залишайтеся надалі у білих рукавичках… — усміхнувся Марко. — Як гадаєте… Що міг означати той вираз російською до леді Чеддерс? Чому він має до неї таке дивне ставлення?
— Мені то невідомо… — похитав головою Морланд. — Дивно себе повів. Але що з п’яного візьмеш? Та й російську я погано розумію. Краще зосередьмося на тому, що він робить на тверезу голову. Мета Шуберта очевидна: зорганізувати на антибільшовицьку боротьбу якомога більше людей, — проказав знову Морланд. — Для європейських держав така ситуація — просто знахідка. Це трохи відволіче увагу совєтів від подій у Європі. Не дасть скористатися ситуацією на свою користь. Те, що зароджується сьогодні там, мене лякає значно більше за ці заворухи.
— Думаю, пане Морланд, у певному сенсі диверсійні угрупування завдадуть совєтам клопоту, але Ви забули, що вони уже проходили подібне на початку двадцятих. Диверсії тут, на Далекому Сході, для них будуть дошкульні, але не критичні… — відповів Швед. — Так мені видається.
До готелю повертався неспішно, обдумуючи слова Джейкоба Морланда. Можливо, якщо Бог продовжить йому життя, за якийсь десяток-другий років і він, як Річард Сеймур, обросте отакими знайомцями та бойовими побратимами по усьому світу… І, можливо, комусь ті знайомства стануть у пригоді.
«Не треба сердитися на мене, Марку, за те що я втягнув вас у це. Але знаючи вас, я не сумнівався ані на мить у тому, що ви б і самі ризикнули усім, аби не втратити таку нагоду!» — він наче почув, як Сеймур промовляє ці слова.