Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Вона кивнула, але вираз обличчя став підозрілим. Тоді її очі розширилися, ніби в голову прийшла якась думка. Зіниці почали блукати довкола, фокусуючись на просторі перед нею, і я зрозумів, що вона дивиться на щось у вікні браузера. Через кілька секунд її обличчя спотворилось від гніву.
— Ти брехливий виродок! — закричала вона. — Нечесний мішок лайна!
Вона зробила вікно браузера видимим для мене і розвернула його. Воно показувало Табло на сайті Галлідея. Через хвилювання я й забув його перевірити.
Воно виглядало так само, як і протягом останніх п’яти років, з однією відмінністю. На самому початку списку, на першому місці, тепер з’явилося ім’я мого аватара з рахунком 10 000 балів. Решта дев’ять слотів все ще містили ініціали Галлідея, а потім нулі.
— Нічого собі, — промимрив я. Коли Анорак вручив мені Мідний ключ, я став першим мисливцем в історії, що набрав бали в змаганні. І оскільки Табло могли бачити в усьому світі, мій аватар щойно став відомим.
Я перевірив заголовки в стрічці новин, просто щоб упевнитись. Кожен з них згадував ім’я мого аватара. Щось на кшталт: «ТАЄМНИЧИЙ АВАТАР ПАРЗІВАЛЬ ТВОРИТЬ ІСТОРІЮ» або «ПАРЗІВАЛЬ ЗНАХОДИТЬ МІДНИЙ КЛЮЧ».
Я стояв приголомшений, змушуючи себе дихати. Тоді Арт3міда мене штовхнула, чого я, звісно, не відчув. Але мого аватара вона відкинула на кілька футів назад.
— Ти переміг його з першої спроби? — закричала вона.
Я кивнув.
— Він переміг у першій грі, але я виграв дві наступні. Ледве, треба сказати.
— Блііііііін! — закричала вона, стискаючи кулаки. — Як ти, чорт забирай, переміг його з першого разу? — У мене склалось враження, що вона хотіла вдарити мене в обличчя.
— Мені просто пощастило. Я колись грав у «Joust» зі своїм другом. У мене було багато практики. Впевнений, якби в тебе було стільки ж практики…
— Я тебе прошу! — прогарчала вона, піднявши руку. — Не повчай мене, добре? — Вона видала звук, який я можу описати тільки як стогін розчарування. — Я не можу в це повірити! Ти розумієш, що я намагаюсь перемогти його вже п’ять проклятих тижнів?
— Але хвилину тому ти казала, що ти тут три тижні…
— Не перебивай мене! — вона знову мене штовхнула. — Я вже місяць практикуюсь у «Joust» нон-стоп! Я навіть уві сні бачу тих клятих літаючих страусів!
— Це, мабуть, неприємно.
— А ти просто приходиш і все робиш з першої спроби! — вона почала стукати кулаком по чолі, і тоді я зрозумів, що вона злиться на себе, а не на мене.
— Слухай, — сказав я. — Мені справді пощастило. У мене талант до класичних аркадних ігор. Це моя спеціалізація. — Я знизав плечима. — Припини бити себе як людина дощу, гаразд?
Вона зупинилась і подивилась на мене. Через кілька секунд важко зітхнула.
— Чому це не могла бути «Centipede»? Чи «Ms. Pac-Man»? Чи «BurgerTime»? Тоді я б вже зараз була біля Перших воріт!
— Ну, щодо цього я не певен, — сказав я.
Вона подивилась на мене секунду, а тоді подарувала диявольську посмішку. Повернулася до виходу і почала виконувати в повітрі перед собою ряд складних жестів, шепочучи слова якогось заклинання.
— Ей, зачекай-но. Що це ти робиш?
Але я вже знав відповідь. Коли вона закінчила заклинання, з’явилась велетенська стіна, що повністю закрила єдиний вихід з кімнати. Дідько! Вона використала заклинання «Бар’єр». Я був ув’язнений всередині кімнати.
— Ох, ну годі! — закричав я. — Навіщо ти це зробила?
— Здається, ти кудись жахливо поспішаєш. Припускаю, коли Анорак дав тобі Мідний ключ, він також дав якусь підказку про місцезнаходження Перших воріт. Правильно? Ось куди ти далі прямуєш, чи не так?
— Так, — відповів я. Я думав заперечувати, але який тепер в цьому сенс?
— Тож, якщо ти не можеш скасувати моє заклинання — а я закладаюсь, ти не можеш, містер Воїн-десятого-рівня — бар’єр затримає тебе тут до півночі, поки сервер не оновиться. Всі ті пастки по дорозі знову будуть там. Це має значно сповільнити твій вихід звідси.
— Так, саме так.
— І поки ти вибиратимешся на поверхню, у мене буде ще одна спроба перемогти Асерерака. І цього разу я збираюсь його знищити. Тоді я буду просто за тобою, містере.
Я склав руки на грудях.
— Якщо король надирав тобі зад протягом п’яти тижнів, чому ти думаєш, що сьогодні нарешті переможеш?
— Суперництво відкриває в мені великі можливості, — відповіла вона. — Так завжди було. А зараз у мене з’явився серйозний суперник.
Я глянув на створений нею магічний бар’єр. Вона була більш ніж п’ятдесятого рівня, а значить заклинання протримається максимум часу: п’ятнадцять хвилин. Все, що я міг зробити, це стояти і чекати, поки воно розсіється.