Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
— Мені варто налаштувати фільтр, щоб редагував мій сміх.
— Ні, не варто. У тебе досить гарний сміх, — відповів я, здригаючись від кожного вимовленого слова. — Та й у мене теж сміх дурнуватий.
Чудово, Вейде,— подумав я. — Ти щойно назвав її сміх «дурнуватим». Те, що треба.
Але вона лише сором’язливо посміхнулась та беззвучно промовила «дякую».
У мене з’явилось непереборне бажання її поцілувати. Байдуже, що це симуляція. Я набирався мужності, щоб попросити її контактну картку, коли вона простягнула руку:
— Забула представитись, — сказала вона. — Я Артеміда.
— Я знаю, — сказав я, потискаючи їй руку. — Я великий фанат твого блоґу. Відданий читач вже багато років.
— Серйозно? — її аватар, здається, почервонів.
Я кивнув.
— Для мене честь познайомитись з тобою. Я Парзіваль.
Усвідомивши, що все ще тримаю її руку, я змусив себе її відпустити.
— Парзіваль, так? — вона злегка нахилила голову. — На честь лицаря круглого столу, який знайшов Грааль, правильно? Дуже круто.
Я кивнув, тепер ще більше вражений. Мені майже завжди доводилося пояснювати людям своє ім’я.
— А Артеміда була грецькою богинею полювання, правильно?
— Так! Але правильне написання було зайняте, тож мені довелось використати цифру «3» замість «е».
— Я знаю. Ти якось згадувала про це в своєму блозі. Два роки тому. — Я мало не назвав точної дати запису в блозі, але зрозумів, що це б виставило мене дивакуватим віртуальним переслідувачем. — Ти казала, що все ще натикаєшся на нубів, які вимовляють твоє ім’я «Ар-три-міда»
— Саме так, — відповіла вона, посміхаючись. — Я таке казала.
Вона простягнула руку, пропонуючи мені свою контактну картку. На вигляд картка могла бути чим завгодно. Арт3міда запрограмувала свою, щоб та виглядала як кенерівська фігурка з «Зоряних війн» (все ще в прозорій упаковці). Фігурка була простим пластиковом втіленням її аватара, з тим самим обличчям, волоссям, одягом. Мініатюрна версія її зброї та меча в комплекті. Контактна інформація була надрукована на картці вище від фігурки:
Арт3міда
Воїн/Маг 52 рівня
(Транспорт продається окремо)
На зворотному боці картки були посилання на її блоґ, електронна пошта та телефон.
Це була не тільки перша картка, яку мені дала дівчина, але й, безумовно, найкрутіша контактна картка, яку я коли-небудь бачив.
— Це, безумовно, найкрутіша контактна картка, яку я коли-небудь бачив, — сказав я. — Дякую!
Я простягнув їй одну зі своїх карток, яку зробив у вигляді оригінального картриджу гри «Adventure» до «Atari 2600», моя контактна інформація була вказана на етикетці:
Парзіваль
Воїн 10 рівня
(Використовувати з джойстиком)
— Це неймовірно! — сказала вона, розглядаючи її. — Який крутий дизайн!
— Дякую, — відповів я, червоніючи під візором. Я був готовий зробити пропозицію.
Я додав її картку в інвертар, і вона з’явилась у списку предметів, прямо під Мідним ключем. Побачивши ключ, я повернувся до реальності. Що я в біса робив, стоячи тут, розмовляючи ні про що з дівчиною, коли на мене чекали Перші ворота? Я перевірив час. Менш ніж п’ять хвилин до півночі.
— Слухай, Артемідо, — почав я. — Це було неймовірно круто зустріти тебе. Але мені потрібно йти. Скоро сервер оновиться, і я хочу вийти звідси, поки не відновилися всі ці пастки та зомбі.
— О… добре, — вона справді звучала розчарованою! — Мені, мабуть, потрібно готуватись до гри в «Joust». Але, чекай, дай-но застосую на тобі заклинання «Ліки від серйозних ран» перш ніж ти підеш.
Не встиг я заперечити, як вона поклала руку на груди мого аватара і промимрила якісь таємничі слова. Мій показник здоров’я вже був на максимумі, тому заклинання не мало ніякого ефекту. Але Арт3міда цього не знала. Вона все ще думала, що мені довелось змагатися з лічем.
— Ось так, — сказала вона, відступаючи назад.
— Дякую, — сказав я. — Але не варто було. Ми ж все-таки суперники.
— Я знаю. Але ми можемо бути друзями, правда?
— Сподіваюсь.
— Крім того, до Третіх воріт ще далеко. Тобто, нам двом знадобилось п’ять років, щоб дістатись сюди. І якщо я знаю стратегію дизайну Галлідея, далі ставатиме лише складніше. — Вона стишила голос. — Слухай, ти впевнений, що не хочеш залишитись? Закладаюсь, ми зможемо грати одночасно. Ми б могли давати один одне поради. Я стала помічати недоліки у техніці короля…
Тепер я почувався мудаком через те, що збрехав їй.
— Це дуже люб’язна пропозиція. Але мені потрібно йти. — Я шукав слушний привід. — Мені вранці до школи.