Метаморфози
- Автор: Назон Публий Овидий
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Метаморфози». Краткое содержание книги:
Переклад з латини. В поемі «Метаморфози» на матеріалі міфів про різноманітні перевтілення автор задумав пояснити все, що відбувається в мінливому світі природи. В цьому творі Овідій розгортає понад двісті сказань про чудесні метаморфози, починаючи від створення світу як першого «перетворення» хаосу на космос і закінчуючи офіційним міфом про перетворення Юлія Цезаря на зірку. Це — найбільш відомий твір знаменитого римського поета.
Перейти на страницу:
41] Вмить роз ярилася збройна юрба; звідусіль полетіли
42] Кинуті в гніві списи. Вже почав домагатися дехто
43] Смерті Кефея і зятя його. Та якраз тоді з дому
44] Вийшов Кефей. Присягається вірністю, правом, узявши
45] В свідки гостинних богів, що він проти такого шаленства.
46] Збройна Паллада — вже тут. Егідою брата прикривши,
47] Зваги йому додала. Був там Атіс, індієць, якого
48] Кажуть, на світ привела у воді блискотливій Лімнея,
49] Гангом народжена. Красенем, надто в ясних своїх шатах,
50] Був цей юнак, що й шістнадцяти років од роду не мав ще.
51] З тірського шовку хламиду носив, облямовану знизу
52] Золотом щирим. Намисто рясне золотилось на шиї,
53] А діадема— на вогкім од пахощів цінних волоссі.
54] Списом легеньким на будь—якій віддалі він непохибно
55] Ціль пробивав, та влучніше стрілу міг із лука пускати.
56] Поки він лук, що є сил, напинає, Персей в цю хвилину
57] Спритно вхопив з вівтаря головешку розжарену й кинув
58] Прямо в обличчя йому — й воно місивом стало кривавим.
59] Тільки—но глянув на те, як лицем, ще недавно прекрасним,
60] Б'ється полеглий в крові, ассірієць Лікаб, щонайближчий
61] Друг і супутник його, що з любов ю до нього не крився,
62] Сльози над тим, хто конав од жорстокої рани, проливши,
63] Над дорогим йому Атісом, лук, що з руки йому випав,
64] Перехопив із словами: «Зі мною тепер позмагайся!
65] Кров'ю того юнака не натішишся, більше зневаги
66] Гідний ти, ніж похвали!» Ще й не змовкнув, а вже на Персея,
67] Зблиснувши вістрям, помчала стріла, тятивою підбита.
68] Той відхиливсь, і застрягла вона в його вільній одежі.
69] Тут і звернув проти нього, прославлений вбивством Медузи,
70] Меч свій Акрісія внук і встромив йому в груди; Лікаб же,
71] Смертну стрічаючи мить, уже в ніч западаючі темну
72] Очі на милого Атіса звів, прихилився до нього,
73] Радий, що з другом своїм він ітиме й у світ попідземний.
74] Раптом сієнець Форбант, Метіона син, і лівієць
75] Амфімедонт, пориваючись в бій, послизнулись в калюжі
76] Теплої крові, що так і лилась по долівці, і впали
77] Навзнак обоє. Хотіли піднятись, та меч не дозволив:
78] Амфімедонтові — в бік, Форбантові — в горло встромився.
79] На Акторіда ж, Еріта, що саме в ту мить за двосічний
80] Довгий вхопився топір, Персей не з мечем своїм вийшов: [86]
81] Миттю обіруч піднявши кратер, що на ньому висока
82] Скрізь виступала різьба, велетенську посудину мідну,
83] Й кинув у мужа того. Він же, кров пурпурову зригнувши,
84] Падає й б'ється, спускаючи дух, головою об землю.
85] Вже й Полідаймон поліг, що походив од Семіраміди,
86] Житель Сперхея Лікет; Абарід, що родивсь на Кавказі,
87] Кліт, Флегіат, а за ними — й Гелік буйноволосий,—
88] Знищує всіх, ще й тіла накопичені топче ногою.
89] Так і не зваживсь Фіней проти ворога вийти віч—на—віч:
90] Кинув списом здаля, але схибив, потрапивши в їда,
91] Хоч безоружним той був, уникаючи битви намарно.
92] Грізним поглядом Ід безсердечного зміряв Фінея.
93] «Раз ти втягнув мене в бій, так поглянь, кого проти себе
94] Ти повернув, і за рану нанесену раною сплачуй!»
95] Списом, що вихопив з тіла свого, мав метнути в Фінея,
96] Й раптом ослабнув, поник, пролившися рештками крові.
97] Далі й Одіт, що в краю тому був після владаря першим,
98] Впав під Клімена мечем. Гіпсей порішив Протенора,
99] Ну а Гіпсея — Аінкід. Серед них був похилий вже віком
100] Ематіон, шанувальник богів, чоловік правдолюбний.
101] Через літа вже не міг воювать, тож юрмі роз'ярілій
102] Кидає гнівні слова, проклинаючи зброю злочинну.
103] Поки вівтар обнімає руками тремтливими старець,
104] Хромід мечем йому голову зрізав, і та покотилась
105] По вівтареві; півмертвий язик невиразні прокляття
106] Пролепетав ще, й життя закінчив між вогнями той старець.
107] Два близнюки, Бротеад і Аммон, що в змаганні кулачнім
108] Непереможні — коли б то кулак міг мечам дорівняти! —
109] Смерть од Фінея руки прийняли; з ними й Ампік, Церери
110] Жрець, що довкіл голови білосніжну пов'язує стьожку.
111] Й ти, Лампетіде, замовк, не в такому, а мирному ділі
112] Мав прислужитись: єднаючи голос із гомоном ліри,
113] Піснею свято й гостину покликаний був прославляти.
114] Поки він мирно стояв оддалік із дзвінким своїм плектром,
115] Петтал глумливо: «Стігійським богам доспівай свою пісню!» —
116] Мовив і скроню пробив йому ратищем гостроконечним.
117] Пальцями той, коли падав, конаючи, струн ще торкнувся,
118] І випадково співзвуччям сумним одізвалася ліра.
119] Грізний Лікорм того вбивства, однак, не лишив без покари:
120] Вирвавши засув із правих дверей, наче довбнею, махом
121] Череп йому розтрощив, а той, заливаючись кров'ю,
122] Мертвий на землю упав, як жертовний бичок під обухом.
Перейти на страницу: