Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » А листя падають...
А листя падають... - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

А листя падають...

Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:

ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
1 ... 37 38 39 40 41 42 43 44 45 ... 99
Перейти на страницу:
Прогони свій сон, Сонних в нас ніхто не любить Будь ти хоч Кобзон. І затям собі назавжди: Доля це - сучок, А хто феям довіряє - Повний дурачок.. 1.1.1983 р НАЙБІЛЬША МРІЯ Моя ти заєнька, моя ти чарівничко, Не видихнусь, не налюблюсь, о ні! В твоїх очах ховаються синички, В твоїх очах смородинки ясні. В тобі я бачу ліс і чую шепіт поля, Як квіточки заманюють комах, В тобі я бачу як гуляє воля Під зіроньками в полі, ніби птах. В тобі я бачу гори і долини, Я чую голос неба і дібров, В тобі живуть всі таїнства калини Які мою і всіх бентежать кров. О, сонечко моє! Моя найбільша мрія! І кращої від тебе я не знав, Але себе тобі я не довірю, Хоч все життя таку як ти шукав. 7.1.1983 р. ПІД ЗОРЯМИ Дай хоч на тебе погляну, В очі твої подивлюсь, Глянь, яке зоряне небо А я, як хлопчисько боюсь. Дай, грудоньки поцілую, Дай, я тобою дихну, Дай, я тебе молодую Просто візьму пригорну. Дай, хоч поніжусь тобою, Боже, як хочеться жить! А роки біжать, ніби потяг Якого вже не зупинить. Дай, хоч на тебе погляну, В очі твої подивлюсь, Глянь, яке зоряне небо, А я, як хлопчисько боюсь. 7.8.2006 р. ЧУЖІ ПО ДУХУ Твій гріх тобі простить не зможу, Тому не стій і не проси, І посмішку, немов мінозу Свою ти іншому неси. І хоч я думав, що ми рідні, Але по духу зовсім ні, Бо вже пісні мої, як стогін Від лицемірства і брехні. Тому мені уже байдуже, Куди й до кого ти підеш, Хоч би вже як мене любила, І я тебе до речі теж. І, може буть - брехня солодша Та не дури саму себе, А ти б змогла мені простити - Якби я зраджував тебе? 6.10.2003 р. КВІТУЮТЬ АЙСТРИ По скронях вже зима гасає А серце просить, зупинись, А ти ще й досі все літаєш, І так же дика, як колись. Біля двора квітують айстри, В садку гірлянди зрілих слив, Як жаль, що ми ще й не зустрілись, А я тебе вже розлюбив. 30.10.2003 р. НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ Дай мені краси напитись Й нічку порозкошувать, І тоді тобі ні в чому Я не зможу відмовлять. І до спини рівноправ'я, Аби міг щасливим буть, За найбільшу б прийняв радість Вічним рабом твоїм буть. 28.1.1983 р. ЯК ТИ ПРИХОДИШ Як приходиш ти до мене - Все тоді в мені кричить, Чорне робиться зеленим, Навіть сич і той свистить. І сильніше серце б'ється, Все в душі тоді горить, Боже мій! Яке це щастя У житті тебе любить! 28.1.1983 р. ЯКЩО НЕ ПРИЙДЕШ Нащо вам те, що вам не треба, Навіщо той - кого не ждеш, Навіщо вам потрібне небо, Якщо його не піднесеш? Нащо давать людині слово Якщо те слово підведеш, Нащо підскубувати брови, Як до коханого не йдеш? 28.1.1983 р. ВОЛОШКОВІ КРИНИЧКИ Роки не торкнулись твого личка, Ще квітують маки на вустах, І горить вогонь в твоїх криничках, Ніби мак червоний у житах. Скільки раз я падав, піднімався, Скільки квіточки я ті зривав! Поки я усе-таки добрався До тієї, що завжди шукав. 16.2.1983 р. ВІЧНЕ БАЖАННЯ Хто кохає - щастя має, Не боїться грому, Той кохану дожидає Й під дощем додому. Той сміється і радіє За людей і себе, Той ніколи не старіє, Як Дніпро і небо. Той сміється, і радіє, Має добру вдачу, Той нічого не жаліє, Як кохану бачить. Той завжди біжить до неї, Як козак в степу до феї, Бо завжди в житті він хоче 'Влізти' в пазуху дівочу. 12.12.1982 р. ОЧІ СОВІСТІ Моя любов - як Всесвіт безкінечна І чарівна, як зорі у віках, Проте, вона я знаю недоречна, Бо з нею я, немов, підбитий птах. Моя любов це - болі і невзгоди, І блискавки, що в небі, і в гаю, Але вона давно по за законом, Бо не свою я а чужу люблю. Люблю в підпіллі: пристрастно, ревниво І кожну мить готовий на двобій,
1 ... 37 38 39 40 41 42 43 44 45 ... 99
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)