А листя падають...

Я гукаю їй в догонку: не спіши, Що ти в пазуху сховала, покажи? Зупинись, моя кохана, зупинись, Подаруй вогню кохання, посміхнись. Хочу взять тебе за плечі, обійнять, В губки-бантики-троянди цілувать. Грає музика кохання жар - вогнем, Може все-таки за щастям в гай підем? Ну навіщо тобі місто, тіснота, Як у нас шумить пшениця золота? В нас щебече жайвір днями, в нас - краса, В нас шепоче вечір з дубом, в нас - роса. В нас природа сипле в душу почуття, В нас - ромашки, в нас - комашки, в нас - життя. Зупинись, моя кохана, зупинись, Розповім тобі про поле, як колись В нас ревли в селі гармати в тих краях, Де мене родила мати всім на страх. Хочу там з тобою бути й всім на зло Закричать, що нам з тобою повезло! Нехай всі язик прикусять і мовчать - Як закохані за щастям в гай спішать. 23.7.1981 р. ПРО КОХАННЯ Що не кажіть ви, а кохання - Одне з найбільших всіх чудес, Бо в ньому ми берем натхнення, Від нього сила і прогрес. З нього бере початок ніжність, В ньому і горе, і біда, Бо де кохання - там і вірність, А там де вірність - там краса. 24.6.1982 р. ПРО ДОЛЮ І ВОЛЮ Налетіли вітри з поля І мою схопили долю, І схопили й закружили, Руки рвуть і ноги й жили. Дуже боляче порою, Все ж стою я над собою, І свою тримаю долю, Хоч і сам тягнусь по полю. Поцарапав руки, ноги, Кров лилась аж до дороги, По стерні, і по шипшині - Корчивсь боляче на спині. Тормозив зубами, боком І розпухлим лівим оком. А вона від мене в поле - Колючками серце коле. Де дубочки, де кленочки, Де стройненькі ясеночки. Цілі дні ганяє в полі І чужі скубе там долі. Не спіймав свою я долю І попав в страшну неволю, Бо як їй дали в нас волю,- Хто ж її спіймає в полі? 21.7.1981 р. КОРАБЕЛЬ ЖИТТЯ Відпливає помаленьку Корабель мого життя, Відпливає помаленьку В невідоме майбуття. Скільки пристаней, зупинок! Та в кінці-кінців колись - Ми зупинимось назавжди, Щоб зробити старт у вись. І полинемо на крилах Не в космічну, друзі, вись, А тому сьогодні, люба, Ти цілуй і не лінуйсь. 25.6.1982 р. СИДЖУ І ЖДУ Навіщо я тебе чекаю Не знаю й досі. Зміст який? - Якщо вже вечір догоряє, І гасне Місяць золотий? Із неба зорі визирають, Немов підгледіти спішать, -Чи й справді того варт дівчина, Що хлопці всі її хотять? 9.10.1980 р. ЯКБИ ЗНИКЛА ЛЮБОВ Скоро з трави повизирають Жовті кульбаби на лугах, І зірочками запалають На клумбах, в парках, і в садках. І над бузком впадуть гірлянди: Білі, червоні, голубі, Й тоді скажу - чого ніколи Я не казав в житті - тобі. На землю падають тюльпани Гарячі, як юнача кров, Не знаю, що було б із знами, Щоб раптом зникла десь любов? 24.3.1978 р. ГУКНИ! - ПРИЙДУ Гукни! - Прийду, щоб стать твоїм, Примчусь до тебе вітром Сонця, Ввірвусь у твій душевний світ, Як грім могутній у віконце. І потім злива почуттів Буде шуміть дощем лопатим, Щоб більше я не червонів Від почуттів твоїх кирпатих. Гукни! - Прийду, щоб стать твоїм, Примчусь до тебе вітром Сонця, Ввірвусь у твій душевний світ, Як грім могутній у віконце. 22.7.1981 р. КУМ ОМАР Очі у сусідки Фросі Загорілись, ніби жар, Як з'явився на порозі Із шампанським кум Омар. Перестала зразу чхати, Біль у попереку зник, От що значить як у хату Увійде з вином мужик. 25.12.1984 р. ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ? Якось в підлітка одного Жартома я запитав: -Що таке любов?- і тут же Я в притул до нього став. Той нічуть не розгубився І на мене глянув: -Це як зразу гарно - гарно, А потім пагано. -А ти звідки про це знаєш?- Запитав його в ту ж мить. -Бо як татко зайдуть в спальню - То маман всю ніч кричить. 8.8.1984 р. ЩОБ СТАТЬ ФІЛОСОФОМ Рішив філософом я стать,