Піонери або Біля витоків Саскуеханни
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Евгений Крижевич
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Піонери або Біля витоків Саскуеханни». Краткое содержание книги:
Коли священик, закликаючи до покаяння, опустився на коліна, парафіяни теж опустилися на лави, і відтепер він уже ніяким побитом не міг спонукати людей, щоб вони всі разом повставали. Щоправда, дехто часом підводився, але більшість сиділа й просто слухала, виступаючи радше в ролі глядачів, а не безпосередніх учасників цієї побожної церемонії. Містер Грант і далі читав молитву, але паламар покинув його, і ніхто йому не відповідав. Після кожного звернення до бога священик робив урочисту паузу, але жоден голос не повторяв його.
Елізабет безгучно ворушила вустами; звикла до відправ у церквах великого міста, вона вже почала відчувати ніяковість, коли раптом почула тихий, лагідний жіночий голос, що повторив за священиком: «Ми не зробили того, що повинні були зробити…» Вражена, що тут знайшлася жінка, яка змогла подолати природну несміливість, міс Темпл подивилася туди, звідки долинули ці слова. Вона побачила дівчину, що стояла на колінах неподалік, схиливши чоло над молитовником. Незнайомка — Елізабет бачила її вперше — з виду була сором'язлива й тендітна. Сукня на ній була скромна й елегантна, а обличчя, бліде й схвильоване, привертало увагу лагідним і сумним виразом. Вона вдруге і втретє повторила слова священика, і тоді до неї приєднався чоловічий голос із протилежного кінця зали. Міс Темпл одразу ж упізнала голос молодого мисливця й, подолавши свою боязкість, і собі приєдналася до них.
А Бенджамін тим часом гарячково гортав сторінки молитовника, та ніяк не міг знайти потрібне місце. Нарешті повернувся Річард і, пробираючись між лав, повторив за священиком так гучно, немов боявся, що його не почують. В руках він тримав невелику відкриту скриньку, на якій чорною фарбою було виведено «8 X 10». Поставивши скриньку перед кафедрою, мабуть, щоб вона правила священикові за підніжок, Річард якраз устиг сісти на місце, щоб вигукнути «амінь!». Звісно, всі парафіяни обернулися до Джонса, коли він увійшов із своєю дивною ношею, а тоді знов спрямували на священика погляди, сповнені уваги й допитливості.
Великий досвід містера Гранта дуже придався йому того дня. Він добре розумів характер своїх слухачів, людей простих, старомодних звичаїв; вони ревно захищали свої вірування, і кожен з них свою секту вважав єдино правильною, не бажаючи приймати настанов якогось там іншого пастиря. Більшу частину того досвіду містер Грант здобув, вивчаючи велику книгу людської натури, відкриту для всіх, хто має бажання її читати. Знаючи, як небезпечно сперечатися з неуками, він уважав за краще не нав'язувати своїх переконань, а мудро та обережно напучувати. Сам він вірував щиро і не надто дорожив обрядовою формою — він міг палко молитися й без допомоги паламаря і проповідником був вельми красномовним.
Тож і цього разу він зробив деякі поступки своїй пастві, і по закінченні відправи не знайшлося жодного з парафіян, хто б не подумав, що церемонія була не така вже й «папістська», як можна було сподіватися від священика єпископальної церкви. А Річард в особі його знайшов собі могутнього однодумця й помічника для здійснення своїх планів. У своїй проповіді містер Грант намагався триматися мудрої середини і, не відступаючи від догматів своєї церкви, більше говорив про етичні принципи, прийнятні для всіх християнських церков. Щоправда, Гайрам і ще два-три поважні члени секти методистів обмінялися похмурими поглядами, але далі цього разу не пішло; священик поблагословив присутніх, і вони мовчки і з належною гідністю розійшлися.
РОЗДІЛ XII
Нехай сплітають вчені богослови
Нікчемну пряжу хитрих віровчень,
Та лиш десниця господа могутня
Диявола прогнать із серця може.