Замах на бродягу
- Автор: Сименон Жорж
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Замах на бродягу». Краткое содержание книги:
— Не в самому Гаврі, десь у селі поблизу… Вони були земляки… Відколи вона померла, він не брався за кермо і взагалі дуже рідко сідав у машину… Навіть у таксі… Здебільшого ходив пішки або, коли треба швидко, сідав у метро… А втім, він дуже рідко залишав Монмартр…
— Ви гадаєте, що його вбили?
— Я не можу цього сказати… Але я знаю, що коли б із ним нічого не скоїлося, він би вже давно був удома.
— Він живе вдвох з жінкою?
— Ні. Разом з ними живе наша мати та ще одна моя сестра, Ада… Вона була в нього за секретаря… Крім того, и них двоє дітей… Хлопчикові вже три роки, а дівчинці десять місяців.
— У вас є якісь здогади?
Антоніо похитав головою.
— Вам не здається, що зникнення вашого свояка пов'язане зі справою Мацотті?
— Я певний лише, що Еміль не вбивав Мацотті.
Мегре глянув на інспектора: розслідування цієї справи було доручено йому.
— А ти як гадаєш?
— Я теж певний цього, патроне… Я допитував його двічі, і мені здається, що він був цілком щирий зі мною. Взагалі, це кволий, навіть боязкий чоловічок, зовсім не схожий на хазяїна нічних кабаре… А втім, коли йому довелося мати справу з Мацотті, він довів, що вміє за себе і постояти…
— Яким чином?
— Мацотті зі своєю бандою вигадав, вірніше, вдосконалив старий рекет… Під приводом захисту вони щотижня вимагали досить значні суми грошей від власників кабаре… Більшість спочатку відмовлялися платити… Тоді розігрувалася невеличка комедія… Коли в кабаре було повнісінько людей, раптом з'являвся Мацотті в супроводі кількох своїх бандитів… Вони займали столик або сідали в барі, замовляли шампанське і посеред того чи іншого номера починали сварку з барменом чи метрдотелем… Спершу тихо, потім уголос… Ці бандюги удавали, ніби їм подали не той напій або обдурили на грошах… За хвилину в бармена вже летіли склянки, і сварка переходила в бійку, іноді загальну… Певна річ, більшість відвідувачів тікали, щоб більше туди не повертатися… А коли Мацотті з'являвся вдруге, то хазяїн вважав за краще викласти грошики… Щоправда, деякі хазяї пробували наймати для захисту місцевих молодиків, але марна річ. Мацотті завжди вмів з ними домовитися…
— Що ж зробив Еміль?
— Ні те, ні друге… Він привіз із Гавра кількох докерів, які пообіцяли приструнчити Мацотті і його бандюг… Вони дотримали свого слова…
— Коли це сталося?
— Тієї самої ночі, як було вбито Мацотті… Звечора він завітав до «Лотоса» з двома своїми приплічниками… Докери виставили їх за поріг… Звичайно, не обійшлося без стусанів…
— Еміль був там-таки?
— Він сховався за стойкою — боявся бійки… Отож Мацотті подався до бару на вулиці Фонтен… Там у нього щось на зразок штаб-квартири. До нього підійшло ще кілька чоловік, і вони сиділи далеко за північ… О третій годині, коли вони вже виходили, повз бар проїхала машина, і Мацотті дістав п'ять куль… Одного з його приятелів було поранено в плече… Машину ми досі не знайшли… Я допитав Джо — це хазяїн бару, — а також власників сусідніх кабаре… Ніхто нічого не знає… Але я продовжую розслідування…
— Де був Еміль у момент стрілянини?
— Коли маєш справу з цими людьми, важко встановити істину… Кажуть, начебто його бачили в «Блакитному поїзді», але я не дуже вірю цим свідченням…
— Еміль не вбивав Мацотті, — повторив італієць.
— У нього була зброя?
— Так, автоматичний пістолет… Він мав дозвіл префектури… Мацотті було вбито з іншого пістолета…
Зітхнувши, Мегре зробив знак офіціантці, щоб наповнила склянки. Його вже давно мучила спрага.
— Я хотів, щоб ви були в курсі справи, — провадив Люка. — Тому й вирішив, що вам буде цікаво послухати Антоніо…
— Я сказав правду…
— Цього ранку Еміль мав з'явитися до Сюрте, — додав інспектор. — Мені здається не випадковим, що він зник саме напередодні…
— Що ти хотів від нього довідатися?
— Нічого особливого… Я хотів востаннє поставити йому кілька звичайних запитань, щоб порівняти з попередніми відповідями та з іншими свідченнями…
— Який у нього був вигляд під час допитів? Тобі не здалося, що він чогось боїться?
— Ні, але він дуже нервувався… Він не хотів, щоб його ім'я з'явилося в газетах… На його думку, це дуже зашкодило б справі… В його кабаре завжди було спокійно, і якщо б раптом виявилося, що він замішаний у скандальній історії, йому б не уникнути банкрутства…
— Це правда, — мовив Антоніо підводячись. — Сподіваюсь, я вам більше не потрібний. Я зараз мушу бути вдома. Ви самі розумієте, в якому стані моя мати й сестра…
За хвилину вони почули приглушене форкання червоної машини, яка віддалилася в напрямку Нового моста. Мегре поволі смоктав аперитив, скоса поглядаючи на свого інспектора.