Неболови

Ніна заплющила очі, збираючись із силами, і повела далі:

— Дівчинко, я б хотіла тебе попросити… не знаю, як делікатніше це назвати… бо це помічаю не тільки я, вже й сусіди мені зауваження роблять… Словом, я б хотіла тебе попросити бути тихішою… вночі… Ну, ти ж розумієш, про що я? — вона благально глянула на Ірену.

— Ні, не розумію. — Невістка картинно звела брови догори і округлила очі. — Григорівно, невже я хроплю? — Ірена відверто насміхалася, еротично облизуючи ложку, якою мішала каву.

Ніна розгубилася. Вона так і не навчилася реагувати на людське нахабство. Перед нею стояла дівчина, у свої двадцять меткіша і досвідченіша, ніж вона, начебто зріла за віком жінка. І ця дівчина всім своїм виглядом і поведінкою демонструвала зневагу до неї. Кров ударила Ніні в голову. Вона відчула, як палають вуха: як у дитинстві, коли в музичній школі вона брала фальшиву ноту і літня викладачка Інга Вітольдівна шпетила її за це.

— Може, мені до лікаря звернутися? Я чула, що в людини може від цього зупинитися дихання. Не хочу померти молодою і красивою! — Ірена продовжувала знущатись над свекрухою.

— Ти ж чудово зрозуміла, що я маю на увазі! — уже майже викрикнула і злякалась верескливих високих ноток у власному голосі. Знову провела рукою по волоссю, шукаючи втрачену внутрішню рівновагу.

— Та кажіть уже прямо, не соромтеся. — Невістка сьорбнула каву і виставила вперед округлі груди.

Ніна стулила губи і повернула голову на звук телевізора, наче сподіваючись на допомогу від сина. Але сама знала, що марно чекати, — той не прийшов і не поставив дружину на місце. Ні, вона не опуститься до Ірениного рівня. Вона вища за це. Хотіла була встати і піти, рятуючи свою гідність, але згадала, що надворі глупа ніч і йти їй нікуди, хіба що перебути до ранку в парку на лавці, як волоцюга. Коли Ніна не знала, що робити, вона завжди старалася відступити і стати непомітною, розчинитись, як дим у чистому небі. Вона мовчки повернулася до стіни і накрилася з головою. Під ковдрою було задушливо, але ще більше її душила образа. Ірена знову загуркотіла джезвою. Нестерпно пахло кавою.

Після цього вечора Нінине життя поволі перетворювалося на пекло, а Ірена стала її особистим катом. Відчувши, що свекруха слабка і не може дати відсіч, вона не оминала жодної нагоди познущатися над тією. Спершу лише словом. Не раз Ніна в сльозах вибігала з квартири і поверталася туди, тільки щоб переночувати. А невдовзі невістка перейшла до діла — врізала у двері до кімнати замок і заборонила свекрусі туди заходити. Місця у власному домі Ніні більше не було. Остаточно виживши її з кімнати, Ірена стала витісняти її і з кухні. Готували вони вже кожна окремо, хоча частенько молоді не соромилися пригоститися Ніниною вечерею, залишивши по собі порожні брудні каструлі. Коли ж вона збиралася собі щось зварити, обов’язково приходила Ірена, бурчала, штовхалася і займала всі чотири газові конфорки. Ніна відступала. Із часом вона призвичаїлася перебиватися кефіром та чаєм з булкою, іноді перехоплюючи щось у їдальні недалеко від роботи. Згодом невістка зовсім розпустилася і могла навіть послати свекруху матюком. Ніна мовчала і терпіла.