Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Християнське хрещення – найвідоміша форма публічного ритуального вмивання на Заході. Християнство перейняло цю юдейську традицію разом із його глибокою відразою до голизни й обов’язку хреститись у воді голими. Іван Хреститель – пророк, на думку юдеїв, християн і мусульман, згаданий в Біблії як той, хто хрестив жителів Єрусалима й околиць у ріці Йордан після того, як люди каялись у скоєних гріхах. Ісус – найбільш знана особа, яку хрестив пророк. Багато художників упродовж століть зображали на картинах Ісуса, що стоїть у Йордані. На деяких полотнах Христос перебуває у воді нагим, допоки триває обряд хрещення, ангел тримає Ісусів одяг. Таке зображення, наприклад, віднаходимо в Утрехтській Біблії, датованій приблизно 1430 роком.
Від часів Середньовіччя у традицію ввійшло хрещення дітей, але в перше століття християнства й дорослих час від часу хрестили шляхом масового занурення у воду чи обливання. Хрещення було громадською подією, під час якої той, хто проходив обряд, роздягався догола, заходив у воду, що сягала пояса. На цю важливу урочисту церемонію, що відбувалася здебільшого раз на рік (на Різдво або Пасху), до місця хрещення на відкритому просторі чи до каплиці збирався натовп людей. На зображеннях церемонії хрещення Хлодвіга I, що у Середні віки навернув свій народ у християнство, ми бачимо голого короля франків зі своїми вояками, які також геть голі-голісінькі чекають, поки його величність не охрестять. Чому оголене тіло набуває такого важливого значення під час хрещення? Наведемо кілька аргументів:
Хрещенню відомі дві іпостасі наготи: нагота сорому, як в Адама і Єви по гріхопадінню, і нагота, позбавлена сорому. Після обряду ви «голі, та не осоромлені» так само, як і перші люди в раю. Скидаючи одяг, ви символічно позбуваєтеся себе «колишнього».
Даєте зрозуміти, що віднині зрікаєтеся всіх поганих учинків.
У той момент, коли скидаєте одяг, – ви помираєте: рятівна вода очищення була могилою, з якої ви народилися ще раз135.
Охрещені брали на себе білу лляну одежу, позаяк після обряду хрещення душа і тіло набували нового власника. Нехрещених людей вважали бранцями диявола, вони тримали зло у плоті. Натомість хрещені зрікаються світу цього й усією своєю оголеною вразливістю стають справжніми християнами, душею і тілом.
Ритуал кардинально міняв погляд на повсякденне життя, але тіло залишалося жіночим і чоловічим: єдиною поступкою цноті було те, що чоловіків і жінок хрестили окремо. Під час ритуалу хрещення в деяких традиціях учасників дійства, голих од голови до п’ят, священик змащував миром чи олією. Перед тим як зайти у воду, жінку мусила змастити дияконеса. Останні вже існували у грецькій і сирійській церквах, але не в церкві раннього західного християнства, їх не було також ані в Єгипті, ані в Палестині. Хрещення вважали вирішальним ритуалом, єпископ визначав, як і кому дозволено проводити цей обряд. Ви скажете: хай жінки хрестять жінок, аби запобігти хтивості. Однак особам жіночої статі строго забороняли тішити себе священицькими амбіціями. Тому повсюдно в Римській імперії жінок хрестили чоловіки-священики.
Деякі історії свідчать про те, що це не завжди було аж надто просто. Візантійський монах Іван Мосх у VI столітті розповідав бувальщину про ченця Конана, який відповідав за обряд хрещення в палестинському монастирі Пезукла. Чернець завжди засмучувався, коли мусив хрестити жінок, і не один раз святий Іван Хреститель приходив йому на допомогу, щоб морально підтримати у ризикованій справі. Одного дня, згідно з цією історією, Конан зустрів прекрасну персіянку, охочу прийняти обряд хрещення. Оскільки дияконес там не було, то він мусив самотужки натерти жінку олією. Чернець не міг цього зробити, тому втік із монастиря. Під час втечі перед ним нібито постав Іван Хреститель і наказав негайно повернутися. Бідолаха чимдуж тікав далі, аж допоки Іван Хреститель не зірвав з нього одежу і не перехрестив тричі інтимне місце ченця. Коли двома днями пізніше монах повернувся, то застав красуню, яка досі чекала на обряд хрещення, поставивши це собі за ціль. Конан хрестив її зараз «без жодного усвідомлення того, що перед ним – жінка». Він охрещував людей ще впродовж дванадцяти років, не відчуваючи «ніякого поруху плоті, чернець не зауважував навіть, якої статі людина, яку він хрестить»136.