Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
Блідий Маяковський запалив цигарку, але естради не залишив.
Якась елегантна дама вигукнула:
— Такий молодий, при здоров'ї. Замість того, щоб такі мерзенні вірші писати, йшов би краще на фронт.
Маяковський відбиває удар:
— Нещодавно у Франції один відомий письменник хотів поїхати на фронт. Йому вручили золоте перо й сказали: «Зостаньтесь, батьківщині потрібне ваше перо, а не шпага».
Та ж сама дама не стрималась:
— Ваше перо нікому не потрібне.
— Мадам, не про вас мова. Вам пера потрібні хіба що для капелюшків.
ОРЛИНИЙ ЛЕТ
Провулком Замоскворіччя йшов високий широкоплечий чоловік. Хлопчики, побачивши такого богатиря, гукнули навздогін:
— Дядечку! Дістань горобчика!
Велет зупинився, повернувся до них і дуже ввічливо, цілком серйозно запитав:
— А орла не хочете?
Хлопчики отетеріли. Гадали подратувати здорованя, а самі скочили на слизьке.
Цим богатирем був В. Маяковський. В жарті-відповіді його кредо: якщо вже діставати з неба — то не горобців, а орлів!
ХАЛТУРА В ГЕОМЕТРИЧНІЙ ПРОГРЕСІЇ
У своїх виступах В. Маяковський не раз наголошував на тому, скільки словесної руди доводиться йому перелопачувати заради єдиного потрібного слова. Це — його лабораторія творчості. Тому й ненавидів будь-яку халтуру.
Маяковського запитували, чому на книжковому ринку зустрічаються сірі, нікчемні видання. Поет відповідав так:
— Одна видрукувана дурниця ще двох авторів наводить на думку, що й вони можуть написати не гірше. Ці двоє, написавши й одержавши свої книжки з друкарні, викликають заздрість вже у чотирьох.
Таким чином, халтура, якщо їй не покласти край, поширюється за правилами геометричної прогресії — має властивість подвоюватись.
ЛІТЕРАТУРА НА ДЕСЕРТ
В. Маяковському дорікали, що він сприяв «затиранню» літературної сторінки в «Комсомольской правде».
— Так, я відверто домагався того, щоб її ліквідувати,— гримів поет.— Чому газетним літературним публікаціям надається так мало місця? Або вони будуть в газеті щоденно на кожній сторінці, або ж їх не буде зовсім. На біса така література, яка подається на десерт!
ЩО ТАКЕ ПОЕЗІЯ?
— Ось тут запитують, що таке поезія? — відповідав В. Маяковський на записки у Воронежі.— На цю тему тисячі томів написано з давніх часів і до наших днів, а ви хочете, щоб я відповів одним словом... Ну, гаразд, відповім: поезія — це фонтан.
Гальорка зареготала.
— Звичайно,— заклав руки за спину поет,— мене можуть запитати: а чому — фонтан? Справді — чому? Ну, не фонтан, відповім я...
В залі дружно зааплодували. Маяковський розвів руками — ось, мовляв, самі розумієте...
ДІТИ ЗРОЗУМІЮТЬ?!
Після одного з виступів В. Маяковський запитав, чи є слухачі, які не розуміють його віршів.
— Я ось теж ваших віршів... не розумію! Маяковський підвів голову, знайшов поглядом крикуна і спокійно сказав:
— Нічого, діти ваші зрозуміють!
— І діти не зрозуміють!
— Що ж, тоді в татка підуть: отакенькі молоді дубки!
МАЯКОВСЬКИЙ В РИЗІ
Навесні 1922 року В. Маяковський вперше виїхав за кордон, до Латвії.
Ризька поліція насторожилась. З фотографії паспорта, зданого поетом для прописки, була знята копія і внесена в поліцейський фотоальбом підозрілих осіб. В обліковій картці охранки в графі «В чому звинувачується» записали: «Працівник міністерства освіти, член делегації Радянської Росії».
Читати вірші поетові заборонили.
Маяковський блукав містом, відвідував книгарні. І всюди за ним назирці ходили досвідчені філери. Поетові це обридло. Поглянувши на годинника, він стрімголов побіг до зоопарку. Шпики ледь встигали за швидкими кроками поета. Коли вони, ухекавшись, наздогнали його, Маяковський голосно розсміявся:
— А побачення було... з клишоногим ведмедиком!
ЧИТАЧІ ПОДОЛАЮТЬ СХІДЦІ
У журналі «Крокодил» друкувалися вірші В. Маяковського. Редактор К. С. Єремєєв запропонував поетові віршовану драбинку звести в звичайні рядки, бо вона ускладнює сприймання тексту. Маяковський не погодився. Тоді редактор порадив:
— У нас післязавтра читацька конференція на заводі. Виступіть і прочитайте свої вірші з майбутнього номера.