Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
У залі веселий, дружній сміх перекочується хвилями з передніх лаз до гальорки.
— Ось так і пишу,— вдавано серйозно закінчує письменник.
ЯК ДОЇХАЛИ
У перший післявоєнний рік Володимир Сосюра і Остап Вишня приїхали на літературний виступ до Чернівців. Письменників запитали про їхнє здоров'я та про те, як вони доїхали. Поїзди тоді ходили переповненими, і Остап Вишня відповів:
— Між народом.
М. І. Рудницький
1889—1975
СЮЖЕТ ДАЄ ЖИТТЯ
Перебуваючи в Лондоні, Михайло Рудницький дав оголошення в газеті «Таймс» про те, що він шукає приватну вчительку англійської мови.
Наступного дня він одержав 58 листів. Розподіливши їх за дільницями і вулицями, він щоденно відвідував кілька осіб, пояснюючи, що приходить від імені свого приятеля... І під час розмови записував у блокнот: гонорар за урок, вигляд майбутньої учительки, приблизний її вік і своє враження.
За місяць він удосталь наговорився англійською мовою, а потім одну з кандидаток вибрав собі у вчителі.
При зустрічі з Бернардом Шоу М. Рудницький розповів йому про свій хитрий вибір учительки.
Відомий драматург одразу побачив у цьому сюжет:
— Із цього матеріалу можна зробити комедію: недосвідчений чужинець одружується зі своєю «приватною» вчителькою, згодом розчаровується в ній і з розпачу виїжджає на один із тих диких островів, де відбувається дія романів Джозефа Конрада.
ПСЕВДОНІМ НЕ ДОПОМОЖЕ
Поетові К. запропонували постійно співробітничати в одному з львівських журналів.
К. приїхав до М. Рудницького порадитись: він перебуває на державній службі і не може підписуватися власним прізвищем, то чи не краще взяти псевдонім.
Михайло Іванович йому відповів:
— Псевдонім не допоможе — по ваших плаксивих віршах вас відразу впізнають.
МАНДРУВАТИ І ЗНАТИ
У товаристві, де був М. Рудницький, один із співрозмовників часто вживав іноземні слова, підкреслюючи, що він багато мандрував.
Михайло Іванович зауважив:
— Чим більше мов знає людина, тим менше вона вживає іноземних слів.
Д. А. Фурманов
1891—1926
ВЕЧОРАМИ В ТРАМВАЇ
Пізніми осінніми вечорами в московському трамваї «Б» можна було бачити людину у військовій шинелі. Цей пасажир не чув оголошень вагоновода. Поклавши на коліна зошит, чоловік щось писав, зрідка дивлячись у вікно. Він лише тоді піднімав голову, коли кондуктор звертався до нього:
— Молодий чоловіче, ми їдемо в парк.
Тоді пасажир згортав свої папери і виходив на вулицю.
Так інколи Дмитро Фурманов працював над романом «Чапаєв».
П. Г. Тичина
1891—1967
НЕЗБОРЕНА СИЛА
У перші повоєнні роки на розорену українську землю приїжджали іноземні делегації. Якось молодий іноземець сказав Тичині:
— Послухаєш вас — і виходить, що у Советах рай, та й годі. Але ж ми багатші за вас!
— Ви багатші, а ми сильніші,— чемно й переконливо відповів Павло Григорович.
— Сила там, де гроші! — не вгамовувався молодик.
Павло Григорович знову спокійно відповів:
— Наша сила не в грошах, а в душі народу, і цю силу ніхто ще не зборов...
ГОЛОСИСТИЙ
П. Тичина пишався своїм учнем Андрієм Малишком.
— І звідки він отакий голосистий? — І тут же сам відповідав, усміхаючись: — Випурхнув із пісні!
ПРО СОУСНИКІВ
У П. Тичини гості. Вони їдять, хвалять страви. Слово за слово — починається розмова про кулінарію та її секрети.
Лідія Петрівна, дружина поета, каже про спеціалізацію в кулінарії:
— Є кухарі — суповики, є кухарі — соусники..
Тичина підхоплює:
— Соусники? Вони є не тільки в кулінарії..
ЧИСТЕ ДЖЕРЕЛО
Один літературознавець висловився необережно при Тичині:
— Вірш Маяковського можна звести до формули: ритм частівки плюс вільний райковий вірш...
Та не договорив. Де й поділися делікатність і гостинність Павла Григоровича, він напав на гостя:
— Райошництво нічого спільного з Маяковським не має! Волга не може витікати з нечистого джерела.
БУТИ ГРОМАДЯНИНОМ
Коли зайшла одного разу мова про те, що Тичина — поет, академік, міністр (протягом ряду років він був міністром освіти УРСР),— Павло Григорович сказав: