Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
— Дякую за обговорення. Але скільки радників, стільки й порад. Коли б же я почав робити так, як пропонує і той, і інший, то замість роману в мене вийшов би протокол.
ДУМКИ, МОВ ДІТИ
Якось до Панча завітав знайомий письменник і здивувався:
— Донедавна ж ви працювали в отій, більшій, кімнаті?
— Там думки розлітаються,— усміхнувся Петро Йосипович,— і тоді не так пишеться. А тут вони коло тебе туляться, мов діти. Іноді здається, що навіть стіл треба переставити в якийсь закуток, аби не вабили завіконні роздолля, легіт.
ПОПРИ ВСЕ — ПРАЦЯ
На передодні 80-річчя від дня народження Петра Панча до письменника завітав кореспондент журналу «Україна».
Петро Йосипович нещодавно хворів, вигляд мав стомлений, і кореспондентові стало ніяково, що він його турбує. Сивоголовий літератор помітив це:
— Почувайтеся вільно. Я тепер, як казав колись незабутній Горький, не стільки письменник, як «установа»... Вісімдесят років — це трохи більше, ніж тридцять?.. Що ви пишете нині? Як пишете?.. Важко? А коли письменникові було легко писати? Талант, попри все,— праця. Якби творилося нам аж надто солодко — ми, очевидно, невдовзі скисли б...— усміхнувся скупо ювіляр.
К. Г. Паустовський
1892—1968
ЛИСТУВАННЯ
У видавництві «Советский писатель» вийшли оповідання донбаського літератора Олексія Іонова. Письменник надіслав свою книжку в подарунок К. Паустовському, якого він дуже любив і поважав, з дарчим написом: «Майстру від підмайстра...»
Далі були слова приязні й жалкування за тим, що простому «смертному» літераторові ніколи не досягти тієї викінченості образів, завершеності стилю, тієї карбованості форми, які притаманні прозі Паустовського. Разом із книжкою Іонов надіслав Паустовському його портрет з проханням підписати його.
Паустовський підписав. Початок був такий:
«Молодому підмайстрові від старого підмайстра».
ЧИ ГАРНО НАПИСАНО
— Що значить «гарно написано»? — запитали на семінарі К. Паустовського.
— Якщо гарно написано, то не помічаєш, як написано,— відповів письменник.
К. О. Федін
1892—1977
ВЧАСНО ЗАКРЕСЛЕНЕ СЛОВО
Читаючи рукопис К. Федіна, його знайома письменниця натрапила на сторінку, де незакресленими були тільки два рядки. Вона сказала йому про це.
— Уміння викреслювати — це своєрідне мистецтво,— усміхнувся Федін.
ВЕЛИКІ І МАЛІ
К. Федін був однаково вимогливим і дуже уважним до всіх сучасних письменників, до великих і до малих. Так йому підказувало серце.
— Літературу творили не п'ять-десять імен, про які постійно говорять і пишуть, а всі письменники, сотні імен,— говорив він.
ПИСЬМЕННИК — ЯК БОЄЦЬ
Над романом «Вогнище» К. Федін працював по шістнадцять годин щодоби.
— Я віддаю всього себе мистецтву, як боєць віддає життя,— стверджував письменник.
В. В. Маяковський
1893—1930
ОЦЕ ПОЕЗІЯ!
В. Маяковський разом зі своїми друзями, поетами Бурдюком і Каменським, виступав на диспутах і літературних вечорах у різних містах Росії.
У Києві цензура заборонила друкованим органам опубліковувати статті про футуристів.
Але газета «Киевская мысль» 1914 р. зробила коротке повідомлення:
«Учора відбувся перший виступ знаменитих футуристів... Були присутні: генерал-губернатор, обер-поліцмейстер, вісім приставів, шістнадцять помічників приставів, п'ятнадцять околодочних наглядачів, шістдесят городових у театрі і п'ятдесят кінних — поза театром».
Прочитавши повідомлення, Маяковський сказав:
— Які ще поети, крім нас, були удостоєні такої пишної шани. Отже, справляємо гарне враження: на кожен прочитаний вірш по десять городових. Оце поезія!
Щодо тих, які були «поза театром», зауважив:
— Навіть коней вплутали в нашу справу!
ЗОЛОТЕ ПЕРО
11 лютого 1915 року В. Маяковський виступав у артистичному підвалі «Бродячий собака», читав поезію «Вам». Після перших строф публіка заціпеніла: хто з невипитою чаркою, хто з ніжкою курчати. Почулися вигуки: «Що він читає?»
Та Маяковський продовжував декламувати, не звертаючи уваги на ремствування «ображених» відвідувачів. Ось він прочитав останні рядки. Деякі жінки, вигукнувши «Ой!», зробили вигляд, що зомліли. Розлючені чоловіки залементували, дехто свистів, почулися погрози.