Повна академічна збірка творів

457 Актеон (гр. Актаісоѵ) - син Арістея та Автоної. Одного разу, коли він був на полюванні, то побачив, як Артеміда купалася з німфами. Розгнівана богиня перетворила його на оленя, і Актеонові пси розшматували свого хазяїна. Образ Актеона - надзвичайно популярний у мистецтві. До нього зверталися й українські письменники старої доби, наприклад, Стефан Яворський [див.: jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. ЗО], Іван Максимович [див.: Максимович I. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 296] та інші, а вперше в українській літературі він став відомий з перекладних гомілій Григорія Богослова ще за старо-київських часів [див.: ЧижевськийД. Антична література в старій Україні// ЧижевськийД. Філософські твори: У 4 т. - Київ, 2005. - Т. 2. - С. 45].

458 Це - 493-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Актеон от своих псов растерзанный» (підпис: "Чувствует звѣрскія дѣйствія своих псов. Ближайшіе его ему измѣнили. Умергцвлен от найвѣрнѣйших друзей. Sentit canum fera facta suorum") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 124-125 nop.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 147].

459 Див. прим. 217 до діалогу «Кольцо».

460 Згідно з грецькою міфологією, цар фессалійських лапітів Іксіон на бенкеті в Зевса став домагатися любові Гери, а Зевс, увівши його в оману, дав йому богиню Нетелу.

461 Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 10: 36. Пор.: И вр^й чє/іов^кХ

ДО/иЗшНЇН ЄГШ.

462 Фаетон (гр. Фаітсоѵ) - син бога сонця Геліоса й океаніди Клімени. Одного разу він попросив у свого батька дозволу правити сонячною колісницею, але не впорався з нею, підлетів надто близько до землі, так що вона мало не згоріла, і тоді Геліос, аби не сталося нещастя, убив його блискавкою. Про це розповідають Еврипід у трагедії «Фаетон» та Овідій у «Метаморфозах». Сковорода змальовує тут 748-у емблему зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Фаетон» (підпис: "Вышше возносящіеся, низпадают. Кто высоко возходит, больно ушибается. Altius ascendentes lapsu graviore ruunt") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 188-189; nop.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 167]. До цього образу українські письменники зверталися й раніше. Наприклад, Іван Максимович переказував сюжет про Фаетона (за Овідієм) у своєму «Театроні» [див.: Максимович І. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 230], а Феофан Прокопович писав про нього в курсі натурфілософії [див.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 414].