Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Та й Сталін жив у себе в Кремлі досить скромно, теж не потопав у розкошах. і тут все є більш–менш певно відомо.
Отже, наше початкове питання — куди пішли мільйониі — полишається. А, як оті гроші нізвідки самі не народжуються, але нікуди й не зникають без сліду, — питання не тільки полишається, але й загострюється.
В такий спосіб нікого й ні в чому звинувачувати не будемо — на жаль нема конкретних підстав, але тих, хто є поза підозрами — не оминемо відмітити.
Із президентів США у ХХ ст. — відважимося поручитись лише за трьох: Г. Трумена (1945–1953), Джона Кеннеді (1961–1963) та Рональда Рейгана (1980–1988), що ж до інших? — Бог їм суддя. Не брав совєцьких хабарів і сенатор Дж. Мак–Карті, та важко сказати, чим була би надалі Америка, якби він грунтовно не почистив її від совєцької п’ятої колони. А взагалі, кількість американських сенаторів на московських хлібах — це стисла державна таємниця; самі розумієте.
Ще невтішнішим було становище з цим у Велиобританії, головному союзнику США в Європі по Другій світовій війні.
Вінстону Черчілю, що так любив грузина Сталіна з його вірменським коньяком, — наслідували:
1. К. Аттлі (1945–1951), лейборист. Санкціонував десь 1947 продаж чотирьох десятків реактивних двигунів “Роллс–Ройс”, газових турбін типів “Нін” та “Дервент”, — Совєцькому Союзу. Конструкція цих двигунів становила військову таємницю, та з них і почалася совєцька реактивна авіація (“МІГ-15”). Саме починалася “холодна війна” і цей акт істотно підірвав безпеку Великобританії, так само, як посилив наступальні сили СССР.
2. Г. Макміллан (1957–1963). Цей консерватор і правий за переконаннями, — стелився перед Сталіним ще наприкінці війни, виловлюючи по всій Європі совєцьких утікачів, так — чи задурно?
3. Г. Вільсон, був прем’єром двічі (1964–1970) та (1974–1976), лейборист. Поводив себе так, що про нього почали писати мало як не про совєцького агента. Скомпрометував себе повністю. За нього університет в Оксфорді остаточно перетворився на розплідник совєцьких шпигунів.
Поза підозрами зате, ясна річ, леді без докори — Маргарет Татчер.
До речі, якщо вже зайшлося про високих посадових осіб. Коли президента–демократа Б. Клінтона на рубежі століть не без певного скандалу змінив президент–республіканець Дж. Буш (молодший), то вже в лютому 2001 можна було натрапити в американській пресі на доволі цікаві повідомлення.
Ніби Б. Клінтон в останній день свого президентства помилував певну групу осіб, що відсиджували свій термін за різні протизаконні справи: торгівлю наркотиками, ухилення від податків, відмивання брудних грошей тощо. Згадували й головних — бізнесмена А. Бресуела та наркоділка К. Він’ялі.
До цього повідомлялося — чорним на білому, що це було проведено за намовленням брата дружини Б. Клінтона — Гіларі (яка перед тим стала сенатором США) - Г. Родема, який ніби побагатшав від цього аж на 200 тисяч доларів. Але — це ж тільки за посередництво, а що ж Клінтон? Зауважимо до цього, що у протизаконних махінаціях Б. Клінтона обвинувачували ще в часи його губернаторства.
Бо, в суспільстві де продається та купується дослівно все — не можуть уникнути цього ні політичні діячі, ні посадові особи, на який би верх вони не вибрались. Це — очевидно.
Доповнення 1. “Гражданская война”
Чи не улюбленою темою (або сюжетом) совєцької історії – є “гражданская война”, пам’ятаєте: “гєроі гражданской войни” про яких “биліннікі рєчістиє вєдут рассказ…” Кого тільки вони не перемагали! — Дєнікіна, Врангєля, Юдєніча… А до того ще й армії 14 (як пам’ять не зраджує) “іностранних інтєрвєнтов”, — легенда й тільки… Втім, про них — цих героїв, завжди так і писали: «лєгєндарниє».
Більшовики, приперті до стінки історією, — клялися потім, що їх “всємірно–історічіскіє побєди” були здобуті малою кров’ю, а єдиний постріл “Аврори” був холостим, але… це було не зовсім так. А, як точніше, то й зовсім не так.
Бо, балачки про “іностранних інтєрвєнтов” були насправді чистою більшовицькою брехнею. Іноземні держави, було, дійсно висаджували в портах, Архангельску та Одесі, по батальйону своїх військ, для полегшення евакуації власних громадян. Та й забралися собі геть, разом із громадянами. От вам і весь “поход Антанти”.
Але, громадянська війна насправді була, нечувано жорстока, готована заздалегідь, — пам’ятаєте оте, сакраментальне: “Прєвратім войну імпєріалістічєскую — в войну гражданскую!” «Прєвратілі», а як же, тільки но розв’язали собі руки замирившись з німцями в Бресті. Та й поклали трупом десь пару мільйонів людей, всього за кілька років; розпочали свою криваву ходу; все — саме так.