Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
Є своє задоволення в тому, щоб удавати дурня й отримати відповідні соціальні переваги, бо що може бути ліпше, ніж залишити інтелігентну поставу тому, хто вважає себе вищим за вас. Удавати дурня — це спосіб піднятися кар’єрними сходинками, застосовуючи стратегію низької позиції, яка полягає в роздуванні его можновладців, від яких ми залежимо. Головне — не загратися й не стати Королем дурнів. Як писав Бальзак у «Турському священникові»: «Добродію, ми стримуємося, доки стримуємо інших».
Пригадую, як на початку кар’єри один мій начальник сказав: «Я завжди хотів працювати з дурнями, але з вами, врешті-решт, помилився». Я з усмішкою прийняв цей начальницький комплімент дебютантові, який зумів зіграти дурня, щоб отримати роботу. Зрештою, з плином часу й вигинів кар’єри я без сумніву дійшов до того, що поповнюю часом ряди дурнів…
Крім таких моментів дурості, можна виділити два типи структурних дурнів.
Перша — це велике братство «славних дурнів». Такий дурень надутий і дметься й має хронічне розбухання его. Чимало їх трапляється на підприємствах, вони формують флору адміністративних установ і університетських клінік. Зазвичай вони нешкідливі, якщо вмієш підлеститись до них, щоб отримати потрібне. Вони страждають на звичайний нарцисичний розлад особистості, в легкій формі, спритність підлеглих легко компенсує їхні приховані ґанджі.
Друга категорія значно гірша. Це «мудь», який насолоджується послухом і стражданнями інших і робить кар’єру, щоб удовольнити своє бажання принижувати. Це злісний нарцисичний розлад особистості, який може проявлятися у складі темної тріади, що включає нарцисизм, макіавеллізм і психопатію[82]. Він може лютувати на підприємствах, як виявило одне метааналітичне дослідження[83].
Цьому типу була присвячена ціла книжка, що заслуговує на уважне читання, бо, попри гумористичний заголовок, вона цілком серйозна. Це твір американського психолога Роберта Саттона, опублікований 2007 року: «Правило “жодного мудя”». Фундаментальний принцип «без дурнів на борту» звучить так: перш ніж найняти когось на підприємство, в установу чи в університет, хоч яка блискуча в нього біографія, слід переконатися, що він не мудь.
Один зі способів дізнатися це, крім репутації претендента і прямих контактів з ним, — оцінити його з допомогою анкети, яку пропонують заповнити кандидату, сподіваючись, що він відповідатиме щиро. Уважно читаючи запитання анкети, кожен може усвідомити, що вона оцінює поведінку й думки, притаманні нарцисичному розладу особистості. Ось шість перших запитань анкети:
Кожне з тверджень, наведених нижче, позначте буквою «П», якщо воно правдиве, або «Н», якщо ні[84].
А. Що ви насправді думаєте про людей
1. Довкола вас самі некомпетентні ідіоти, й ви змушені доносити до них цю сумну правду так часто, як тільки можна.
2. Ви були дуже доброю людиною, перш ніж почали працювати з цим збіговиськом кретинів.
3. Ви не довіряєте тим, хто вас оточує, і вони не довіряють вам.
4. Ваші колеги — неминуче суперники.
5. Єдиний спосіб дістатися вершини, на вашу думку, — це зіштовхнути з дороги інших.
6. Ви таємно радієте стражданням інших.
Саме поміж таких набирають «корисних мудів», які упевнено розвалюють компанію. Саме до цієї категорії належать домагачі сексуальні й професійні. Єдина перемога з такими — це втеча, крім хіба що правових дій, які дозволять доказово викрити їхню збоченість.
Такі рідко звертаються до лікаря, хіба у випадку провалу чи загрози кар’єрі. Зазвичай вони ходять до психолога тільки для того, щоб з його допомогою відновитися й робити те саме далі. Часто хочуть, щоб фахівець навчив їх технік маніпулювання іншими.
Нарцисизм, дурість і повторення життєвих сценаріїв
Психотерапевти доволі рідко бачать нарцисичний розлад особистості, але часто мають справу з його жертвами, які потрапили в пастку життєвих сценаріїв. Життєвий сценарій — це ситуація-пастка, в якій людина безуспішно б’ється і яка повторюється багато разів упродовж життя. Людина без кінця повторює те саме, сподіваючись на інший результат.
Так відбувається з жінками й чоловіками, які одружуються й знову одружуються з нарцисичними партнерами. Це часто депресивні, не впевнені в собі й тривожні люди, яким здається, що вони просто не можуть не любити цю блискучу особистість і відчувають провину, якщо не задовольняють найменшого її бажання.
Що робити в такому варіанті життєвих сценаріїв, коли обидва — і нарцисична особа, і її жертва — люди розумні, а чинять так, що збоку це видалось би цілковитою дурістю? Часто потрібна допомога когнітивної психотерапії, яка видозмінить хибну схему жертви, щоб дозволити їй діяти, як доросла людина щодо дитини-царка.
82
D. N. Jones, D. L. Paulhus, «Introducing the short Dark Triad (SD3): a brief measure of dark personality traits», Assessment, 2014, 21, 1, 28—41.
83
E. H. O’Boyle, D. R. Forsyth, G. C. Banks, M. A. McDaniel, «A meta-analysis of the Dark Triad and work behavior: a social exchange perspective» in J Appl Psychol, 2012;97 (3):557—579.
84
Extrait de l’échelle: «êtes vous un sale con certifié?», Sutton, 2007, version française, 2012.