Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
♦ Але ж нічого не заважає використовувати ці техніки й заради благородної справи?
Справді, можна подумати про те, як показати людям позитивніші речі. Але світ такий складний, зі стількома проблемами, що я не певний, чи справді корисно гіперболізувати позитив проти негативу. Це не допоможе розв’язанню проблеми. Хоч там як, стаття в мережі повинна представляти не щось правдиве чи брехливе, не позитивне чи негативне, а те, що спонукає клікнути на посилання чи переглянути передачу.
♦ Отож далі буде тільки гірше?
Я б хотів закінчити свою книжку, запропонувавши якісь рішення, та не думаю, що вони є. Треба бачити плюси й мінуси тут, як і скрізь: ситуація погіршуватиметься для тих, хто й далі буде послуговуватись тільки ненадійними сайтами, але завжди є можливість знайти якісні матеріали, наприклад, у New York Times. І декому вже починає розвиднюватись в очах.
♦ Ваша позиція вельми філософська: ми розповідаємо одне одному історії про світ, які часом виявляються правдою. Але де ж правда, і кого вона цікавить, до речі?
Боюся, що нікого! Я для того й написав цю книжку, бо зсередини бачив, як працюють ЗМІ, й, ідучи, хотів ударити на сполох. Від самого початку я був тільки нещасний клерк, який сидів над клавіатурою, та, коли ви бачите, що король насправді голий, і усвідомлюєте, як працює система, виникає бажання й собі відзначитися. Я досяг цього так швидко, що одного дня прокинувся й сказав собі, що це не те, що я хотів зробити зі своїм життям.
♦ То вас вважати шахраєм чи рятівником?
Після виходу книжки багато хто казав мені: «О, що ж ви зробили!» На що я можу відповісти: «А ви, що ви робите, щоб розв’язати цю проблему?» Хто намагається попередити публіку? Я принаймні спробував це зробити своєю книжкою. Вона стала бестселером, перекладена багатьма мовами, і публіка її оцінила. Але ніяк не ЗМІ! Я мав очікувати, що їм не сподобається моя звістка й вони відповідно стрілятимуть у вісника. Та вони воліють мовчати або вдавати, що проблеми не існує. Коли я викрив такі техніки, мені відповіли: «То й що? Що поганого в передаванні облудних історій?» Погано те, що вони перетворюють на інформацію чутки чи кампанії самореклами. Найбільші медійні маніпулятори — це самі медіа!
♦ Є чимало ЗМІ, які сумлінно виконують свою роботу!
Так, але як вони можуть переважити емоційність і гіперболізацію несумлінних ЗМІ, готових списати реальність на втрати? Щоб привернути увагу людей, серйозній інформації треба битися з усіма іншими, і перемагає зрештою якась порнографія, доступна в один клік на телефоні. Є навіть алгоритми, які пишуть статті замість журналістів.
♦ Що ви порадите мені зробити, щоб здійняти максимальний шум довкола вашого інтерв’ю, не порушуючи етики?
Вам потрібен зухвалий заголовок, який змусить користувачів клікнути на нього, а також приголомшливе фото. Текст має бути коротким, бо в людей не буде часу читати його повністю. Підсумуйте все у кількох пунктах, без довгих речень і абзаців. Не бійтеся роздрочити читачів чи пробити сльозою.
♦ Отож навіть для якісного тексту потрібна криклива обгортка?
Саме так. Ті, хто пише для мережі, прокидаються вранці з думкою про кількість кліків, а не про якість чи сумління.
Розмову вів Жан-Франсуа Марміон
Маніпуляції в мережі: елементарно
Ось дві з численних технік, які використовував Раян Голідей, щоб створити подію з нічого.
Удати з себе експерта. Це легко! Зареєструйтеся на сайті на зразок Help A Reporter Out (HARO, «Допоможіть журналістові»), який має на меті зводити фахівців різних галузей з журналістами, звільняючи останніх від потреби шукати експертів самим. Цей сайт дуже популярний в американських ЗМІ. Раян Голідей, зареєстрований під своїм справжнім іменем, удавав із себе, поміж іншого, колекціонера платівок для New York Times, невиліковно хворого на безсоння для ABC News, жертву бактеріологічної атаки для MSNBC. Жоден журналіст не перевіряв його слова і не завдав собі клопоту поґуґлити про нього, хоча Раян відверто називає себе маніпулятором ЗМІ. Викривши себе, він привернув увагу 75 ЗМІ й згенерував понад 1,5 мільйона кліків.
Створити облудний скандал. Задля рекламування фільму свого великого друга Такера Макса («Сподіваюся, вони подають пиво в пеклі») Раян Голідей розклеїв у Лос-Анджелесі афіші фільму, а зверху понаклеював наліпки з написами на зразок «Такеру Максу варто б добряче прикусити члена» (sic). Фотографії цих афіш він розіслав під вигаданим іменем по різних блогах зі схвальним відгуком про таке вороже сприйняття. І, відповідно, наполегливо закликав університетські феміністські асоціації та ЛГБТ піддати Такера Макса публічній ганьбі. Менше ніж за два тижні полеміка набула таких масштабів, що спровокувала статті в колонках на сайтах FoxNews, Washington Post і Chicago Tribune. Підсумок: широка реклама фільму й стрибок продажів книги, на якій він заснований.