Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
На початку колективізації в один із районів на Харківщині виїхала велика група працівників літератури й мистецтва. Був серед них і Остап Вишня.
Село прикрашене червоними прапорами. До машини підходить дядько з цигаркою.
— Прикурити,— каже без зайвих слів.
Остап Вишня аж стрепенувся: його типаж!
Самокрутка з качалку завтовшки, мабуть, жінка вигнала з хати, щоб не чадив махрою.
— Чи не скажете, для чого це викинули хлаги? — питає.
Молодий поет охоче пояснив:
— Письменники і артисти приїхали. Чули такого, Остапа Вишню?
Дядько нарешті запалив цигарку сірниками, що дав Остап Вишня, напустив повну вулицю диму і вже після цього, і то не зразу, відказав:
— А чого б же не чув. І про Тараса Бульбу чув! У нас тут один чолов'яга при Советській власті состояв і, сказати б, неправильну лінію повів, ну його, значить, на збори. Кочевряжиться: я такий, я й сякий, самого Будьонного бачив! «А Вишню,— питають,— бачив?» Так і скис чоловік. «Простіть,— каже,— більше не буду!»
ЧИ ПОТРІБНІ ГУМОР І САТИРА
На літературній нараді один критик виступав на тему, чи потрібні нам гумор і сатира. Напинався доказати — не потрібні.
Кажуть, Остап Вишня поклав перед ним на трибуну чистий аркуш паперу з написом: «Прошу не перевертати».
А того заінтригувало, взяла цікавість, що воно за оказія,— взяв і перевернув. А на звороті: «Ах ти ж, йолопе, йолопе!.. Не витримав-таки — перевернув!»
НЕСПРАВНА ГРЕБЛЯ
В одному колгоспі була несправна гребля. Щодня там якась біда траплялась: то підвода перекинеться, то перехожий спотикнеться. Але голові колгоспу не до цього: хай-но з сівбою впораюсь, тоді щось вирішимо на правлінні. Як не жалілись люди — нічого не допомагало. Усе голова тільки обіцяє, і на цьому ділу кінець. Якось у район прибув бригадир цього колгоспу. Звітувавши у райкомі, дзвонить він у свій колгосп і попереджає про приїзд Остапа Вишні.
— Той, що пише!? — випалив голова одним духом.— Ради бога, хоч на день затримайте, бо в мене гребля вийшла з ладу від повені!
— Погане діло,— відказує бригадир.— Що ж поробиш, тоді зараз направимо гостя до наших сусідів, а на днях до нас.
Бригадир повернувся і отримав розпорядження відремонтувати греблю.
З тих пір її ніякі повені не брали.
ПРО ЩО МРІЄТЕ НАПИСАТИ?
Коли Остапа Вишню запитували про його творчі плани, він жартома відповідав:
— Дуже хочеться мені написати «Анну Кареніну», тільки щоб вона не кидалася під поїзд.
ПРИВІТ ВІД ЗАЙЦІВ
Остап Вишня любив ходити на полювання та риболовлю з Максимом Рильським. Про їхнє захоплення мисливством письменники складали анекдоти. Дзвонять ото, мовляв, у суботу зайці до Спілки письменників:
— Скажіть, будь ласка, Вишня і Рильський їдуть завтра на полювання?
— Їдуть.
— Які ж ми раді! Ото забавимось! Передавайте їм привіт.
І це небезпідставно. Бо якось на полюванні Вишня, вийшовши з машини, походив з рушницею, і, коли з-під його ніг вискочив заєць, Павло Михайлович навіть не зняв двостволки, а тільки ляснув у долоні навздогін куцому:
— Ех, тікай скоріше, щоб тебе не вбили.
81 БАБІ І ДЯКУЮ, І ПРИВІТ
(Лист до редакції)
Шановний тов. редакторе. Сьогодні я дістав «Виписку із протоколу № 11 загальних зборів жінок села Манжелії і Пісок (на Кременчуччині) такого змісту:
«Заслухавши читання фейлетонів письменника Остапа Вишні «Профос», «Земля обработки требуеть» і «Селотехніка», ухвалили надіслати привітну телеграму Остапові Вишні від старих і блідих облич жінок-селянок за те, що він уміє так гарно вникати в наше селянське життя.
З пошаною до Вас 81 баба».
Не маючи змоги особисто обійняти моїх усіх 81 дорогу для мене «бабу»-селянку за їхнє привітання, дозвольте це зробити за допомогою Вашої поважної газети.
Вісімдесят одно сердечне спасибі.
Хай живуть українські «баби»-селянки!
Я ніколи не забуваю, що я так само від «баби».
Остап Вишня
БЛИСКУЧА РЕЦЕНЗІЯ
Ще за життя сатирика невелика, але авторитетна група українських письменників подорожувала по глибинних районах нашої республіки. Вказуючи на неподобства в ресторані, вони почали пробирати шахраюватого директора. Той, схрестивши руки на грудях, молився:
— Оце жалуйтесь на мене хоч у Верховну Раду, хоч у міністерство, навіть самому Остапу Вишні, а я тут не винуватий.
ПРИШЛІТЬ НАМ ВИШНЮ