Міцний кулак туарегів

— То це тут народилася славнозвісна кагіна? — здивовано запитав Гасан.

— Ти кажеш — «кагіна»? А що означає «ель-кагіна», хлопче? Кагін, або сагір, тобто віщунок, у наших забобонних країнах завжди народжувалася сила-силенна. Але цариця Дамійя-кагіна була одна! — і, побачивши зачудовані очі дітей, старий почав розповідь:

— Поки тут, у Північній Африці, все йшло по-нашому, по-берберському, то жінки, матері наших синів, не були такі затуркані, як це ведеться відтоді, коли країною заволоділи римляни, візантійці, араби й турки. Навпаки!

Берберська жінка з давніх-давен мала такі ж права, як і чоловік. А коли вона відзначалася з-поміж інших силою або кмітливістю, то чоловіки, за стародавнім звичаєм, пропонували їй місце в раді племені, міааді.

Так воно було колись у всіх північноафриканських імазигенів, як називають себе бербери. Так воно лишилося й досі в туарегів, волелюбних берберів Центральної Сахари, а також у гірських берберів — набілів, що живуть у північноафриканських горах Атласу, — в усіх, хто не зрікся старих звичаїв і законів…

— Стародавній закон, — вів далі марабут, — старіший за Єгипет днедавніх фараонів, велів лівійському племені, люди якого нині звуться бербери, щоб шейх берберського племені передавав у спадок владу не своєму старшому синові, а старшому синові своєї старшої сестри. Тож владу тут успадковували не по чоловічій, а по жіночій лінії. Цей закон досі діє в берберів-туарегів, які називають його Бені Уммія.

Я хочу розповісти вам про останні роки свободи й самостійності нашої батьківщини.

Під кінець візантійсько-християнського панування, тобто у восьмому столітті нашого літочислення, в Північній Африці, в одній із найстаріших берберських родин народилася Дамійя, Табетина дочка. А тому, що Табета була царицею могутнього племені цих гір, племені джерауа з Ауресу, то Дамійя після смерті матері посіла царський трон. Дамійя вийшла заміж за принца Кусейлу. Вони мали трьох синів, які стали під материним скіпетром князями племені.

Але синів затьмарювала слава матері-цариці. До неї звідусюди йшли люди — вона була велика чарівниця, найзнаменитіша віщунка й порадниця. Її поради люди приймали як веління таємничих сил, з якими нібито цариця підтримувала стосунки.

Дамійя з кожним роком мала на людей все більший вплив. Знову, як за сивої давнини, жінка стала володаркою, що об'єднала все берберське населення античних країн: Лівії, Нумідії, Маврітанії і Тінгітанії, тобто сучасного Тріполі, Алжіру, Тунісу й Марокко.

Коли починалися чвари, Дамійя мудро їх усувала. Ця енергійна жінка поступово створила державу, федеративну самостійність якої визнала навіть занепадаюча християнська Візантія на Босфорі, бо саме тоді розпочався історичний наступ арабів на північноафриканську західноримську провінцію, про який я вже розповідав вам раніше.