Міцний кулак туарегів
- Автор: Вавра Ярослав Раймунд
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ганна Пашко
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Міцний кулак туарегів». Краткое содержание книги:
Історія про Бен Манзура, жорстокого шейха[1] уаргельської Шаанби, який підступно позбавив життя славетного царя ахаггарських туарегів, і про швидку помсту за той злочин належить до найтиповіших воєнних історій Сахари дев'ятнадцятого століття. Події, про які я вам розповідатиму, мають історичну основу. Коли тридцять сьомого року я відвідав Уарглу й дивовижну мзабську республіку «Семи святих міст», старі шейхи розповіли мені про ці події багато цікавого. Про дещо, на мою думку варте вашої увага, я розповідаю в цій книжці, перевіривши наперед оповідки шейхів у генерала Домаза, який теж не забув про похід ахаггарців на Уарглу. Та й давні літописи хариджитів[2], з якими я ознайомився під час моєї третьої подорожі 1947 року, відкрили мені чимало таємниць сивої давнини.
Отже, я розповім вам про Сахару і її мешканців — моїх друзів на далекому спекотливому півдні. Хто з вас читатиме про цю безмежну пустелю, про те, яка вона є, той пересвідчиться, що Сахара — аж надто цікава, без будь-яких вигадок цікава і в далекому минулому, і нині.
Я. Р. В.
Досвідчені провідники узялися провести караван з напрочуд гарної гірської долини бену-сліманів найкоротшою дорогою до пустельної рівнини, яку в цих місцях називають Заб-Шергуя.
Проминувши гірський кряж Агмар-Крадду, караван рушив стрімкою дорогою до рівнини і ось уже два дні прямував долиною троянд Айн-Наги. Ще день подорожування — і мандрівники опиняться в чудовій оазі, білосніжній Біскрі. А в Біскрі ось уже місяць на мокаддема чекають знаменитої породи верблюдиці та славнозвісні шаанбські жеребці. Але, щоб скласти караван у сто в'ючаків, потрібно три дні напруженої праці. І мокаддем зібрав тим часом раду старійшин у сусідній оазі Сіді-Окба, названій так на згадку про поразку арабів під її мурами.
В оазі Сіді-Окба не більше шести тисяч мешканців, які живуть з того, що вирощують фінікові пальми. В Сіді-Окба є школа, заснована ще на початку ісламської доби, — одна з найславетніших в усьому світі коранських шкіл. За мавританської доби в Іспанії сіді-окбівська школа вважалася першою після Кордовського університету й стояла далеко попереду університету Аль-Азгар, уже тоді знаменитому в єгипетському Каїрі.
Ця старовинна школа — духовний дороговказ цілої Сахари, натхненник оборонної війни проти французьких загарбників. Тож прихід сюди славнозвісного представника сенусідського ордену Хаджі-Ахмеда-ет-Туаті був подією першорядного політичного значення.
Але вночі могутній мокаддем повернувся до свого багатого родича Селіма-аги, турецького духовного представника в тридцяти двох навколишніх оазах. Мокаддема супроводив вершник.
На честь мокаддема в домі негайно запалили смолоскипи.
Велетень мокаддем, Селім-ага і вершник, іще вкриті порохом сахарських доріг, ввійшли до приміщення чоловіків — саламліку, де відпочивав Захаріаш та його юні вихованці.
Господар дому заплескав у долоні, й раби одразу принесли кальяни, розжарене вугілля та гарячу міцну каву.
Мокаддем наказав гінцеві пустелі почати розповідь.
Змучений гонець, побачивши чужинців, завагався. Хлопці підхопилися й хотіли вийти, але мокаддем спинив їх.
— Це мої підопічні, сіді!
Тоді гонець, напружуючи надсаджений голос, почав говорити:
— Хай чують усі, що минуло лише дванадцять з половиною днів відтоді, як Вен Манзур, гордовитий шейх шаанбський з оази Уаргли, твій племінник, мокаддеме, поблизу гірського кряжа Батен захопив у полон царя Кхеддеша.
— Знаменитого султана Кхеддеша з Ахаггару? Неймовірно…
— Аменохала[35] захопили в Джебель-Батен випадково, коли він у супроводі своїх друзів, синів найперших мужів країни, їхав до родича в оазу Суф і відокремився від вершників. Вершники хотіли напоїти верблюдиць у колодязі біля в'їзду в долину. Але тамтешні пастухи, покликавши собі на допомогу людей з шаанбського племені, що кочувало неподалік, оточили туарезьких лицарів. Адже ахаггарські туареги й шаанби, як ви знаєте, — смертельні вороги з давніх-давен. Шаанби гадали, що двадцять вершників — це авангард могутнього корпусу наїзників, і тому напали на них.
У нерівній боротьбі — між двома сотнями до зубів озброєних пастухів, очолених якимось тріполійцем Махмудом Алі та двадцятьма вершниками, що від утоми ледве трималися в сідлі, — половина друзів аменохала загинула. Решта почали пробиватися, але під аменохалом упала верблюдиця, і він опинився в неволі.
Пощастило втекти тільки дев'ятьом.
Священик з уаргельської мечеті у відчаї просив, щоб я знайшов тебе, мокаддеме. Він закликав, щоб ти перешкодив злочинові, який може повергнути в лихо Сахару!
— А французьке військо тільки й чекає такої нагоди!
35
Аменохал — туарезький цар, або великий шейх.