Гордівниця Злата

Придворні наче з глузду з’їхали — тільки й говорили про чесноти цієї простолюдинки. У палаці стали щотижня влаштовувати вечори й танці, і вся молодь кинулася туди, залишивши юну герцогиню наодинці з талмудами з магії. Звичайно, Агнесу теж запрошували до королівського палацу, але вона не бажала сидіти за одним столом із брудною торговкою. Зрадниці-подруги навперебій розхвалювали обраницю принца, захоплюючись її скромністю, тактом і вишуканим смаком. І що всі вони знайшли в цій жебрачці?

Спочатку герцогиня не сприйняла суперницю серйозно, але минали дні, Злата усе більше зачаровувала королівський двір, і Агнеса зрозуміла, що, залишаючись осторонь, нічого не досягне. Прийшов час кинути суперниці виклик.

Того дня придворна красуня була особливо прискіпливою до своєї зовнішності. Служниці довго розтирали пані кремами й бальзамами, напомаджували і нарум’янювали. Цирульник півдня бився з її густим волоссям, закручуючи його й укладаючи в локони по моді. З-за кордону була виписана нова сукня, а прикраси коштували більше, ніж сорок екіпажів. Нарешті красуня поглянула на себе в дзеркало й залишилася задоволеною. Ніколи ще Блискуча герцогиня не була такою привабливою.

Коли Агнеса приїхала до палацу, танці були в самому розпалі. Принц вальсував з нареченою. Побачивши суперницю, герцогиня всім серцем зненавиділа її. «Вискочка» й справді була дуже гарною. Їй не потрібні були ні рум’яна, ні пудра, а золоте волосся, що лавиною спадало на плечі, не знало рук перукаря.

Помітивши нову гостю, танцюючі пари зупинилися. На юну герцогиню не чекали, і її приїзд викликав збентеження. Залою прокотився гомін. Принц під руку з нареченою поспішив назустріч новоприбулій.

— Ось так сюрприз! — вигукнув він. — Агнесо, щось ви зовсім забули про нас і не буваєте в палаці!

Юна герцогиня нагородила принца сліпучою посмішкою і, кинувши на Злату презирливий погляд, промовила:

— Віднедавна, Ваша Високосте, у палаці витає запах, як у дешевій бакалійній крамниці. Не розумію, чому ви віддали перевагу йому над ароматом дорогих парфумів?

У залі нависла тиша ніяковіння. Від такої незаслуженої образи Златі до горла підступив клубок. Бунтарський дух прокинувся в прекрасній золотоволосій бакалійниці, і, перш ніж вона усвідомила, що робить і до чого це може призвести, дівчина випалила з властивою їй прямотою:

— Тому що Його Високість не любить фальшивих локонів.

Придворна красуня остовпіла від такого зухвальства. Вона звикла до поклоніння й покори. Свою нетактовність вона вважала щирістю, а злі дотепи — милими жартами. Ніхто не смів заперечувати їй або говорити грубощі. Герцогиня обпалила Злату поглядом, повним неприкритої ненависті.

— Необтесана мужичка! Ніяка зовнішність не замінить виховання.

— Дивлячись на вас, я це розумію, — спокійно відрізала Злата.