Гордівниця Злата
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Серия: Злата(Крюкова) #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 966-08-0362-1
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Гордівниця Злата». Краткое содержание книги:
Златі доведеться поневірятися з мандрівними артистами, пройти через підземелля гномів та їх магічну печеру, забути минуле й світ людей — аби знову знайти свого коханого й стати прекрасною та усім милою королевою. Усім — крім непокірної Чорної герцогині.
Чи зможе юна красуня захистити себе та своїх близьких від чорних чарів? Адже для цього їй доведеться осягнути таємниці Всесвіту та зуміти змінити себе…
— Ой, мила хрещено! Мій принц — найдорожче, що у мене є. Заради нього я готова витерпіти будь-які страждання, — сказала Злата.
— Нехай буде по-твоєму, — кивнула фея. — Я від усього серця бажаю вам щастя.
Вона змахнула руками, і в повітрі затанцювали міріади іскорок. Вони спалахували, згасали й знову загорялися, неначе фантастичний феєрверк. Коли остання зірочка щезла, принц прозрів.
У столиці панували веселощі, гуляли старі й малі. Святкували заручини принца та його нареченої. Старий бакалійник сидів на чільному місці, поряд з королем-батьком. Усі були зачаровані нареченою. Вона була не тільки казково вродливою й дивовижно розумною, але ще й на диво доброю та життєрадісною.
Принц і Злата сиділи, взявшись за руки, і не могли надивитися один на одного. Щастя здавалося їм вічним, а закляття гномів пустою вигадкою. Усі раділи тому, що ця історія має гарний кінець.
АЛЕ ЩО ТАКЕ КІНЕЦЬ? ЦЕ ЛИШЕ ПОЧАТОК ЧОГОСЬ НОВОГО…
Закляття гномів
Розділ 1
Згустіться, хмари чаклунства!
Заручини принца з дочкою простого бакалійника Златою викликали шквал розмов і пересудів. Усе королівство: від палаців до халуп — гуло, як потривожений вулик. Простий люд радів, знать обурювалася. Згода короля на весілля сина з простолюдинкою викликала здивування, але коли дівчина з’явилася при дворі, навіть найзатятіші супротивники нерівних шлюбів прийшли від неї в захоплення. Ніхто не міг опиратися її чарівності. Невдовзі графи, герцоги, барони втрачали розум через колишню бакалійницю і, ніде правди діти, заздрили нареченому. Вельможні дами спочатку прийняли «простачку» насторожено, але привітність і щирість дівчини прихилила до себе навіть найнеприступніші серця.
Принц і Злата були щасливі. У палаці панував гарний настрій. Усі жили очікуванням свята. Ніхто не знав, що…
…Далеко в горах у похмурій печері, що називалася Лисячою Норою, курився дим, варилося зілля і навколо закопченого казана шмигала жвава стара, намагаючись зруйнувати щастя закоханих. Вона потовкла в ступці шкаралупу від зміїних яєць, додала три краплі крокодилячих сліз, пучку пилку з крил метелика зі зловісною назвою «мертва голова» й висипала все це у вариво. Зілля засичало, як розбурхана гадюка, над казаном здійнявся стовп зеленуватої пари, і стара промовила заклинання:
Раптом пара осіла, а вогонь під казаном згас.
Укотре Віщунка намагалася дістатися до Злати чаклунством, але все дарма. Стара оскаженіло забігала навколо вогнища, злякавши пугача, який сидів на рогах оленя.
— Ох-ох-ох! — заохав пугач.
— То ж бо й воно, що ох! — сердито скрикнула чаклунка. — Немає мені спокою від цього дівчиська. Украй мене замучила.
— Хо-хо-хо! Хто-кого? — глумливо промовив пугач.
— Вона мене, звичайно. Їй хоч би що. Живе й радіє, а я так уся намучилася, ні сну, ні відпочинку не знаю, ворожу, а все дурно, — лютувала Віщунка.
— Відступиш-ш-шся, заспокоїш-ш-шся, — прошипіла змія.
Обвившись навколо помела, вона розмірено розгойдувалася на різні боки.
— Цить! Теж мені, учителі знайшлися. Жодної мети в житті не маєте. Ситі, над головою не капає — от і задоволені. А мені більшого хочеться. Зараз я хто? Непримітна чаклунка. На шабаш і те не завжди кличуть. А якби мені пощастило душу цього дівчиська одержати, тоді інша справа, — стара мрійливо закотила очі і її гостренький ніс засмикався, як у лисиці, яка чує здобич. — Я відразу б стала пані Відьмою. Уся дрібна погань біля мене упадала б, а я б пишалася, кому ручку для поцілунку подати, кого утришия прогнати.
Віщунка дістала з матер’яного ридикюля шматочок вугілля.
— Якщо закляття гномів спрацює, дівчисько за цю вуглинку душу, як миленьке, віддасть. Тільки от лихо, ніякої вона вади не має, самі чесноти, аж огидно.