Понтиїзм. Казки кінця світу
- Автор: Михед Александр
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Кальварія
- ISBN: 978-617-7192-007
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Понтиїзм. Казки кінця світу». Краткое содержание книги:
Можливо, вони робили все першими, тому що були старшими від своїх близнюків на кілька хвилин.
Можливо, тоді вони першими і помруть.
Минуло кілька років від часів випадкового знайомства дорогою на південь. Справи рухалися вгору. Вони могли спокійно провести відпустку за кордоном. Але намагалися підтримувати свою традицію — як учасники містичного обряду, щороку вони здійснювали свою месу: брали квитки на той самий потяг, у той самий вагон, якщо пощастить, то й приблизно ті ж місця. Вони могли літати, могли вибрати кращий вагон, але Два і Три завжди наполягали на повторенні, наче боялися, що магія чисел, диво стосунків кудись розвіється. Часом їхня одержимість деталями і скрупульозність, яку вони ховали за посмішками, доводили Один і Чотири до сказу.
Та відпустка швидко миналася. Один і Чотири поринали в ненависне офісне гаяння часу. Засмага змивалася. Ненависть накопичувалася, як відсотки на банківському рахунку Два і Три.
Квартира Два і Три.
Три має скоро повернутися додому з мандрівки.
Один і Два відхекуються після бурхливого сексу.
— Уффф, — тільки й може видихнути Один.
Два горнеться до нього:
— Знаєш, я з тобою така щаслива.
— Мені теж із тобою класно, — намагається перервати її Один.
— Ні, ти не розумієш. З тобою я почуваюся повною. Не знаю, як це пояснити, — Два дивиться в стелю. — Я ніби наново живу. Ти розбудив у мені щось таке.
Один намагається пропустити повз вуха її маячню і сконцентруватися на головному.
— … тільки коли ти в мені, я відчуваю, як ти заповнюєш мене. Наче я вже не сама. Я не я.
Один зважує останні «за» і «проти». Намагається наважитись.
Два піднімається на лікті:
— Один, зрозумій. Я не можу більше ні про що думати. Тільки про ту довбану поїздку на південь. Я уявляю, як усе могло скластися, якби я не відповіла на тупуваті залицяння твого брата. А була б із тобою…
Один намагається перебити її нісенітниці поцілунком. Вона розсуває ноги і просить бути з нею, бути в ній.
Один тільки й думає: «Будь обережним, не лишай слідів». Він перериває поцілунок і тягнеться за презервативом.
Два стогне:
— Не треба ніяких резинок. Хочу тебе. Давай.
— Потім, — тільки і відповідає Один.
Вона млосно примружує очі.
Один тягнеться до своїх джинсів. Витягає з кишені ножа, поцупленого з кухонного набору Два і Три.
Два здивовано схоплюється, коли ніж входить у неї. Між ребрами.
Кров. Скрізь кров.
Різко прочиняються двері у спальню. На порозі стоїть Чотири і задоволено всміхається.
Вони цілуються, розмазуючи кров.
Один закінчує розпочате — вдягає презерватив.
Вони лежать на дивані у передпокої. Двері у спальню прикриті.
— Я гадав, ти нічого не знаєш, — каже він, ніжно обіймаючи її.
Чотири сміється:
— Вона ж і моя сестра зрештою. Ця сучка давно наривалася. Я довго думала, для чого ти її так обхажуєш. — Один почав червоніти, підскочив пульс. — Ой, зай, тікі не треба робити тут невинні очі. Я ж не могла повірити, що ти ту сучку просто так трахаєш. Я тільки, коли побачила, як ти його речі…
— Як побачила? Стоп. Як це ти побачила? — схопився Один.
— От дурачок, — погладила його по щоці, — помниш, я в них дизайн робила. Ну, от тоді я камери сюди і провела.
Один здивовано на неї витріщався:
— Ну, от знову ці очі. Ну, шо тут не понятно? Ці придурки мене реально замахали. Завжди такі усікі-пупусікі. Такі улибчиві, тіпа всьо завжди зашибісь. От я і захотіла за цими животними понаблюдать. Ну, і ти, правда, ще той звір. Так Два трахав. Ух. Сначала рєвность пробрала. А тоді аж якось гордость пройняла, — засміялася Чотири.
Один мовчав. Тоді запитав:
— І що ти побачила?
— Нічого. Їдять, сплять, трахаються при виключеному світлі. В суботу зранку їй каву в ліжко. В неділю вона йому кашу варить. А потім появився ти. Стало трохи веселіше.
— Стоп. А де це ти все дивилася?
Чотири секунду вагалася, ніби вирішуючи, чи розкривати всі секрети, чи ні. Але відступати було запізно.
— Апаратура вся стоїть тут рядом. Два поверхи вище. Я тут квартиру знімаю. Помниш мою тьотю Галю. Ага, та шо з органів. То їхня квартира була. А тоді криза, урізка бюджету, скорочення кадрів і вся така хєрня. Їм треба було якось бабки зароблять. От мені квартиру і здавали, — Чотири зробила паузу, ніби наважуючись на останній крок. — Стрьомно тут було появляться. Можна було напороться на когось, хто Два знає. Чи на неї саму. — Пауза. — Потім. — Рідко я тут, коротше, появлялась. Мені сигнал на прийомник ішов. Він у нас дома. Ага, дома. Я могла за ними дивитися, поки ти там футбол втикав і серіали свої на компі ганяв, — тільки зараз Чотири побачила, що коїться з Один. Він хапав повітря.