Любові полум’я

— І Віктор, наче вже забув про мене. Ніяких порухів з його боку…

— Боже мій, Віолко! До чого тут він! Ти що, не розумієш, що справа зовсім не у ньому, — збурилася від нерозуміння. — Тобі потрібна свобода. Простір і перспектива для просування уперед.

— Знаєш, нещодавно зі мною щось таке сталося. Не знаю, як це пояснити. Я ніби побачила свою сім’ю зі сторони, наче чужими очима. Ніби хтось могутній витяг мене з тіла, і поставив збоку. І я змогла помітити у нашому житті ті речі, які просто не могла бачити, бо постійно переконую себе, що у нас ще все попереду, що все гаразд. Ти мене слухаєш, Катрусю?

— Я чую-чую, Віоло, — нарешті проявила ознаки своєї присутності подруга. — Просто я дуже здивована. Це дуже рідкісне явище, коли людина сама може себе так побачити! Для цього пацієнти проходять спеціальні курси, є така методика. А ти сама?!

— Так. Розумієш, я побачила, що холоднокровний Андріан завжди занурений у свої комп’ютерні програми, повністю задоволений з того, що має. Він, ніби застряг на якомусь етапі свого життя, і не має бажання рухатися далі. Його повністю влаштовує також і моя сьогоднішня роль. Не має наміру підштовхувати мене, сприяти моєму професійному зростанню.

— Він розуміє, що ти ще більше віддалишся від нього, — пояснила психолог.

— І ще я не побачила, не відчула у ньому того захопленого хлопця, яким видавався до одруження. А поруч молода та енергійна жінка, що поступово в’яне у домашніх турботах. Приділяючи цьому значно більше уваги, ніж треба. Вона теж застоялася і не розвивається, — сказала це із глибоким розчаруванням і гіркотою. — Ні світлих теплих почуттів, ані спільної мети у тій сім’ї я не помітила. Мені стало так болісно шкода цих двох чужих людей, що пробіг мороз шкірою.

Віола зробила кілька ковтків молока, що вже охололо.

— Віолко, знаєш, я так скажу. У тобі клекоче потужний вулкан енергії, невикористаний творчий потенціал. А ти свідомо відсунула це все подалі і кружляєш у танці щоденної рутини. І якщо ти зуміла це все побачити з боку, то Бог тебе любить, дорога моя! Ти повинна замислитися над цим.

— Я знаю. Тепер я зрозуміла, що була сліпа, що обманювалася. Треба щось робити.

— От і роби! Ти занадто багато сумніваєшся і думаєш! Дій!

— Чому, поясни мені, чому я стала Андріанові така не цікава, Катрусю? — запитала подругу. — Чому він з чуйного, уважного друга перетворився на товстошкірого і зануреного у свій світ мужлая? Що я зробила не так?

— Не думаю, що тобі треба шукати недоліки у собі. Просто розстав правильно пріоритети.

— А як правильно? — дивувалася.

— Це тільки ти сама можеш вирішити. Тобі повинно бути комфортно і з тобою повинно бути комфортно. Якщо щось не влаштовує потрібно усунути цю перешкоду і все.