Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь [calibre 4.14.0]

Ще покажеш вищий пілотаж.

Вищий пілотаж Володя бачив, на четвертому поверсі навчальної

башти з’явилася людська постать, крихітна для погляду з землі.

Торкнулася стіни — на мить, один раз,— і вниз. Майже з

піднебесся.

Це тренер, майстер спорту, демонстрував курсантам своє

мистецтво. Прекрасне, недосяжне мистецтво. Володимир

Грушовінчук показує блискавичну майстерність. Спускається, правда, за кілька перебіжок, проте легко, впевнено. Чому не

може так Володя? Вузол, яким на лутці закріплюється мотузка, зав’язує вправно. На відміну від морських, пожежний вузол

треба зав’язати не тільки правильно, а й швидко, за три-чотири

секунди. Володя встигає. А став на лутку — руки важкі, повільні, наче уві сні.

«Якби прийшла до нього рішучість,— думає майор.— Буває вона

сердитою, то це не завада, адже курсант уже відчуває на

обличчі пекучий подих пожежі. Буде рішучість, тоді все

здолає».

Пропонує хлопцеві:

— Спробуй розібратись, чим для тебе таке страшне

самоврятування? Догори, в полум’я, ви всі — бігцем. А вниз

треба чи не всіх виштовхувати. Поясни причину!

Тепер посміхається Правик:

— Справді, ви ж навіть Володю Грушовінчука виштовхували:

«Вниз, або викину!» Він розповідав, що подумав: «Все одно

падати»,— І стрибнув.

Тут же і питає напружено, з тривогою:

— Михайле Миколайовичу, може, я боюся висоти?

Підколзін відповідає вагомо, роздільно:

— Побоювання висоти — природна риса людини.

Курсант зовсім сумно:

— Як же бути?

Майор не виказує нетерпіння:

— Подолаємо. Подужаємо. Поступово, потихеньку.

Наполегливість маєш. Отже, виробимо навички. Не було ще іншого

випадку. Ти ще таке згадай. Самоврятування застосовується в

критичній ситуації. Обвалилися конструкції, закрито шлях

уперед, назад нема виходу. А на тебе чекають і люди в лихові, і чати. Тобто самоврятування — не втеча. Це маневр у наступі.

За Бойовим статутом, перше, основне завдання пожежної служби

— рятування людей. То як же справді важко зосередитися на

власній безпеці хлопцям, які готуються боронити від небезпеки

інших!

...Потренуватися на навчальній башті з такими ж завзятими

ентузіастами курсант Правик того разу не встиг. Побіг до

корпусу: час шикуватися на обід.

Згодом, в навчальному класі, розгорнув спочатку не підручник

— книжку «Психологія і космос». Швидко знайшов потрібні рядки.

Так і є, він не помилився, почуте від майора підтверджується

словами Гагаріна: «Побоювання висоти у людини — природжене, це

почуття, знайоме всім».

Шкода, що він раніше не знав про цю книжку. Втретє видана за

кілька років. Стисла оповідь, а скільки ввібрала. Володимир

Правик народився рівно через рік і два місяці після польоту

космічного корабля «Восток». Хлопець не уявляє собі світу без

Юрія Гагаріна. Вірно сказано в передмові книги: «Велич його

подвигу ще неодноразово і по-новому буде усвідомлена в