Янголятко в кутих черевиках. Книга перша
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #1
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-45-0
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша». Краткое содержание книги:
Здавалося, неможливо вигадати щось нове. Все вже вигадано, всі жанри випробувані, й письменники переписують одне одного. Проте авторка сміливо кидає виклик усім канонам, усім грандам, а заразом і читачам. Бо тільки такі твори можна оцінювати за великим рахунком. Бо тільки такі книжки мають шанс стати культовими.
Про що ця книжка? Про війну, про смерть, про кохання. Про нас із вами.
Можливо, це літературний комікс, а може — новий світ.
Але у будь-якому разі гарантуємо вам силу-силенну вражень. А чого іще вимагати від гарної книги?
Величезною, величезною, величезною.
— Я могла б полюбити її, — сказала Машинка.
— То полюби.
— Не хочу. Не хочу пестити її, загоювати її рани після бойовищ. Не хочу бачити, як вона не спить, коли чекає бою. Я не хочу знати її страх та бути винною в тому, що я це бачу. Не хочу тішитися з її перемоги, коли вони стануть нудними.
— То що? — питаю я. — Давай?
— Давай, — відповість Машинка.
Я підніму пістолет, вона відкине пасмо волосся й скерує кулемет у бік вантажівки, — і ми стрілятимемо. Поки вистачить патронів.
— Так краще, — скаже Машинка.
— Так краще, — відповім я.
— Ходімо до нас, — сказали мені Люди Любові.
— А можна?
— Можна. Адже в тобі стільки любові.
Біля багаття, повного диких трав.
На терасах їхнього Міста.
Розділ 17
А буде ще одна ніч. Ніч, коли моя Машинка піде за межу міста на пустище, яке перетворить її в Ніщо. Ніч, коли мій Вітчим читатиме в одній з чотирьох веж, сполучених підвісними мостами. Ніч, коли Мачуха шепотітиме:
— Іди-но до мене.
Ніч, коли у своїй клітці Величезна Вантажівка тихо гарчатиме уві сні.
А Люди Любові не спатимуть.
Ми будемо сміятися, будемо дивитися на Одну Зірку, будемо вірити, що ця ніч не скінчиться ніколи.
Місто навколо зникне, і хтось скаже:
— Це любов.
— І ця любов має…
І котрийсь із Чоловіків Любові піде зі мною до мого нового будинку. І коли я захочу зачинити двері, він посміхнеться:
— Я теж живу тут.
— То проходь, — скажу я.
Я ляжу, і він сяде поруч зі мною.
Він нахилиться. Його рука торкнеться мене. Він шепотітиме:
— Ти… Я… Ти прекрасна. А я — люблю.
І його губи…
Але я приставлю пістолет йому до голови і скажу:
— Ні. Друже мій. Ти не живеш тут. Принаймні, не в моєму будинку.
У малесенькому будинку з портретом їхнього Довгоносого Бога в круглих Окулярах.
— Але любов, — скаже він. — Ти знаєш…
— Знаю, і мені не треба любові.
Я хочу чекати. Я тільки мріятиму та уявлятиму собі Те, Що Могло б Бути.
Тільки мріятиму.
Адже я вже знаю, що любов — це біль.
Самий лише біль — от що таке любов.
Частина шоста
Крихітка та її велика любов
Я шукала друзів.
Я шукала любов там, де її навіть не могло бути. Мені здавалося, що світ створений саме для того, щоб мені було легше знайти Любов.
— Хто ти?
— Тебе звуть…
— Хто ти?
— Хто ти?
Адже від нього вимагалось зовсім небагато: тільки прийти зі снігів та пригорнути мене.
Пусті жіночі сльози — яка ти ще дитина — дурненька дівчинка — ось що таке моя Любов.
— Ти, — казав він.
І я не могла не вірити.
— Ми.
Як це було чарівно.
— Я, — згадував про себе тільки у стосунках зі мною.
— Ми будемо?
— Ми будемо завжди.
Саме в його поцілунках я могла б знайти вічність. Саме з ним я ладна була жити мільйон років.
Жити цілу вічність — адже це легко. Був би лише той, із ким хотілося б не вмирати.
— Крихітко, — у його губах моє ім’я лунало як молитва.
Розділ 1
— Котику, мені добре з ним.
— Його звати Лисом, — казав Кіт.
— Котику, я знаю. Але мені добре з ним.
— Крихітко, кохання перетворило Пса на п’яницю. Кохання перетворило Вовка на того, ким він є тепер. Крихітко, кохання може вбити.
— Котику, а ти любив?
— Так, — сказав він. — І ця любов убила мене.
Розділ 2
Його звали Лисом, і він був чарівний.
Він був сильний і милий. Він так любив мене, що міг дозволити собі бути поруч зі мною беззахисним.
Не виходити з квартири по кілька днів.
Забути про палаци ігор. Забути про те, що є щось за стінами спальні. Прокидатися від його цілунків у кімнаті, повній квітів.
— Ти божевільний!
— Я лише кохаю тебе.
— Я познайомлю тебе з Котом.
— Я познайомлю тебе з Вовком.
— Знайомся, це Пес.
— Лис, — сказав Лис.
Вони пішли майже відразу, щоб не заважати нам.
Проговорити всеньку ніч так, ніби кохатися.
Не спати і п’яніти без сну й трави. Лише через те, що він поруч.