Янголятко в кутих черевиках. Книга перша
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #1
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-45-0
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша». Краткое содержание книги:
Здавалося, неможливо вигадати щось нове. Все вже вигадано, всі жанри випробувані, й письменники переписують одне одного. Проте авторка сміливо кидає виклик усім канонам, усім грандам, а заразом і читачам. Бо тільки такі твори можна оцінювати за великим рахунком. Бо тільки такі книжки мають шанс стати культовими.
Про що ця книжка? Про війну, про смерть, про кохання. Про нас із вами.
Можливо, це літературний комікс, а може — новий світ.
Але у будь-якому разі гарантуємо вам силу-силенну вражень. А чого іще вимагати від гарної книги?
Вони спорудили місто на даху величезного стадіону. Місто з малесеньких будиночків і тісних вулиць. Місто Любові. Свято збережену таємницю тих, хто живе там, унизу.
— Це Місто Терору? Отже, десь є місто Любові?
— Ні. Такого міста немає.
— Але мені казали.
— Про що?
Під ними ревіли величезні вантажівки і кричали глядачі, обступаючи арену із затиснутими в її центрі машинами.
— Сьогодні в програмі! — п’яно втішався Старий із сивим чубом Самотнього Стрільця, — зграя Бродячих Машин проти трьох Ревучих Вантажівок!
Вони виловили машини на вулицях, заганяючи їх у глухі кути й накидаючи сітки з товстих ланцюгів.
Автомобілі, що здичавіли після загибелі їхніх господарів.
Вони були різні, деякі ледь рухалися. Деякі були розлючені. Деякі були автомобілями-вбивцями.
А ще я впізнала дві сріблясті машини, що належали Мисливцям Раз.
— Мені треба вниз.
— Там надто страшно.
— Мені треба вниз.
— Іди.
Тисячі глядачів навколо арени, машини збилися в центрі.
— Хто їх упіймав?
— Ось вони, — сказав мені сивий самотній мисливець.
Їх було семеро.
— Ви полюєте на автомобілі?
— Ми ловці здичавілих машин.
— Вам не траплялася Машинка?
— Нам траплялося багато машин.
— Вона каже «ш-ш-ш». І в неї перед дверцятами написано «Крихітка», ніби слід від пазурів.
— «Крихітка»? — засміявся один. — «Крихітка», — сміявся він. — Запитай цього.
Чоловіка, що колисав прострелену руку.
— То що з нею?
— Ми мчали за нею до самої околиці міста, — сказав він.
— Вона втекла?
— Можеш піти подивитися на неї.
— Зграя Бродячих Машин проти трьох Ревучих Вантажівок!!!
Розсунулися ґратки воріт у трьох різних кінцях арени, і повільно виїхали вантажівки.
Підкидаючись на бивні, топчучи і втискаючи ударами в борт.
Вантажівки приїхали вбивати, і вони вбивали, вони засипали арену шматками металу.
Тільки чотири машини: дві Мисливців Раз і дві машини-вбивці намагалися зробити хоч щось, перш ніж померти.
Але вантажівки знищили їх, роздерши останню навпіл.
— Сьогодні в програмі! — п’яно кричав Старий, — байки з пасовищ біля Далеких Пагорбів та дві Вантажівки!
Скрегіт і ревіння моторів. Зграя байків знищила обидві вантажівки.
— Сьогодні в програмі! Машинка з написом «КРИХІТКА» й вантажівка, Що Вбила Тисячу Диких Машин!
Вона щулилась від яскравого світла, а вантажівка просто чекала, коли вона нападе.
Їй гукали:
— Давай!
Їй гукали:
— Убий її!
Їй гукали:
— Покажи нам колір її мастила!
І вантажівка кинулася вперед, а вона просто відскочила, розпоровши пазурами фарбу над її колесом.
Гоп! І Крихітка перестрибнула через огорожу арени.
— Ва-а-а-а!!! — заволали трибуни.
А п’яний сивий Старий прокричав:
— Сьогодні в програмі! Машинка, Крихітка і Вантажівка!
— Ва-а-а-а!!! — репетували довкола.
— Зробимо ще веселіш! — горланив Старий, він любив їх у цю мить, як дітей, — Крихітка, Машинка, Вантажівка та Ожилі Мерці!
Мерці, що надокучили моїй Мачусі й занадто довго ходили поза могилами.
Мерці воювали з Крихіткою. Машинка не давала вбити себе Вантажівці.
Крихітка спочатку стріляла по них. Машинка не зробила жодного пострілу. Вона просто гралася.
Доти, доки їй подобалася ця гра.
І випадково вгледівши Вовка, що сидів у центрі однієї трибуни, я зрозуміла, що він прийшов сюди тільки заради гри, і те, як мої постріли розривають мерців на шматки, зовсім не цікавило його.
І тоді я вирішила зіграти.
Гоп! Я побігла, два мерці кинулися слідом за мною, і, навіть не помітивши того, Вантажівка підім’яла їх під себе.
— Йди до мене!
Мрець зробить крок і опиниться перед готовою до стрибка Машинкою. І вона підійме його на капот і перекине через себе.
На радість глядачів, які кричать:
— Ва-а-а-а!!! — кожному новому мерцю.
Два мерці схопили Крихітку за руки й потягли її до задніх коліс Вантажівки. Але в останній момент Крихітка перекинулася через себе, вивернулася й упала між колесами, що вдавили мерців у просочений мастилом і бензином пісок.
— Ва-а-а-а!!!
І навіть Вовк посміхався моїй грі!
Останнього з мерців було вбито ударом об огорожу арени, і ось Крихітка та Машинка поруч, сам на сам із Вантажівкою, яка вбила десять сотень машин і дві тисячі Крихіток, а тепер дивиться на них.