Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Саме тому адвокату і не було шкода Стаса Гончаренка як бізнесмена, котрий в цей весняний день втратив свій бізнес.
Час за вікном нині такий — солідні банківські установи хитаються, не те що якась там середня підприємницька ланка.
Такою вважалася видавничо-поліграфічна фірма «Гермес», створена Стасом Гончаренком за кілька років до одіозних українських президентських виборів, які закінчилися тоді легшим, «помаранчевим» Майданом. Дивним чином вся ця політична історія вплинула на бізнес Гончаренка: кількість клієнтів, які хотіли друкувати буклети, листівки та брошурки, відтоді почала зростати в геометричній прогресії. Скориставшись цим, Стає за наступних півтора року так розкрутився, що фірма «Гермес» почала освоювати нові горизонти. Навіть почала дозволяти собі досить скромні порівняно з іншими рекламні ролики, зате — в ефірах провідних комерційних каналів.
Ну, а потім Стас Гончаренко потрапив зимою в горах у автокатастрофу.
Теж нічого дивного: вкотре за багато років зима видалася справді сніжною та морозяною. Слизька гірська дорога — та пастка, якої багато хто з досвідчених водіїв не минає. А Гончаренко лише рік як сидів за кермом. Ксеня, жінка Стаса, часто називала його авантюристом.
До речі, про жінку.
Дивлячись тепер на не так розгубленого, як пригніченого Гончаренка, адвокат подумав: якщо дорослому самостійному мужикові й слід співчувати, то лише в ті хвилини, коли він вирішує змінити статус жінки, з якою спить. Тобто, перетворити її з коханки на законну дружину. Проте якщо співчувати Стасові, то треба співчувати щонайменше третині чоловічого населення земної кулі. Тому адвокат заховав своє справжнє ставлення до ситуації, що склалася, далеко й глибоко, натомість продовжив розмову.
— Лікарі теж не особливо залишали вам шанси. Знаєте, Станіславе, я тут трошки поцікавився вами… Ви виборсалися практично з безнадійної ситуації. Навіть змогли повністю відновитися, ніби це не вас вирізали автогеном із побитої машини. І це ваша карма: за життя ви, Станіславе, вибиралися і не з таких ситуацій. Бізнес підняли буквально з нуля, хоча не зовсім на ньому розумілися. Люди від мистецтва взагалі не дружать з бізнесом.
Колись Стає Гончаренко грав у театрі.
Кажуть, непогано починав, міг би з роками стати «зіркою». Та купився на епізод у кіно, потім — другий, третій, десятий. З театру пішов: колеги ревнували, та й за епізод у кіно платили більше, ніж за вихід на театральну сцену.
Ось тільки з кіно вперто не складалося.
Далі епізодів Стає не пішов, плюнув — і справді вліз у незнайомий світ бізнесу практично голим. Не знав, із чого почати, тому почав із початку. Рекламних брошур начитався, і раптом стрельнуло в голову — так можна ж самому їх друкувати. Ну, і пішло-поїхало…
— Тому, Станіславе, хочу вас запевнити: ви підніметеся. Ще й не такий бізнес закрутите. Нехай, пан Горянов ще вам позаздрить.
— Не треба, — промовив Стає.
— Чого не треба? — здивувався адвокат.
— Нічого не треба. Оцих ваших слів — у першу чергу. Ще сльози мені тут витирати почніть. І заздрити мені, до речі, теж не треба. Горянов уже позаздрив. Маємо результат.
Справді, результат наочний. З якого часу Ксенія, законна дружина Стаса Гончаренка, закрутила любов із його партнером Ігорем Горяновим, адвокат не знав і, коли відверто, не надто й хотів знати. Але факт залишається фактом: дізнавшись від лікарів про невтішні прогнози, Ксенія виклала хворому чоловікові все як є. Хоча могла б цього не робити. У свою чергу, Стає, поки відчував себе ще при здоровому глузді, передав керування фірмою «Гермес» дружині: вона ж мусила мати гарантії пристойного життя після його смерті. Чого вже там, Ксенія Гончаренко могла бути досить забезпеченою вдовою. Ось тільки сталося диво, Стає пішов на поправку.
І поки той не оклигав остаточно та не перемінив рішення, Ксенія, діючи лише в правовому полі, спритно продала чоловіків бізнес коханцеві. Який, між іншим, після цього цілком міг вважати себе володарем невеличкої імперії. Ну а тоді подала на розлучення. Причому старанно дочекалася, коли здоров’ю законного чоловіка вже нічого не загрожуватиме.
Ось так.
З одного боку — все законно. З юридичної точки зору жодних порушень. Документ проти людини. Людина програла, бо не з тим, із ким слід, свого часу взаконила стосунки. Та з іншого боку…