Via Combusta, або Випалений шлях
- Автор: Малина Маріанна
- Серия: Фіолетові діти #2
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Країна мрій
- ISBN: 978-617-538-001-7
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Via Combusta, або Випалений шлях». Краткое содержание книги:
Червоно-малинова смуга розширювалася. Я чекав сходу сонця, а воно все не сходило. Потяг гучно стукотів колесами, і мені здавалося, що світанок тікає, а ми його наздоганяємо. Але все ніяк не можемо здогнати…
Очі знову заплющилися.
Я прокинувся від того, що мені наснилося, як мені хтось зі всього маху заїхав у пику. З носа почала юшитися кров. Я обмацав обличчя. Ніякої крові не було і близько. Тільки червоне невдоволене сонце прискіпливо, як черговий вихователь по гуртожитку, дивилося на мене з блакитного вранішнього неба. Мені рефлекторно захотілося підхопитися, заправити койку і строєм піти чистити зуби.
«Хрін вам! Тепер ви мене не впіймаєте!» — зловтішно подумав я, але все ж таки відчув тоскну, як застарілий зубний біль, потребу сховатися і стати непомітним.
Розділ II
1
З кожною втратою ти втрачаєш частину себе. З кожною смертю ти теж умираєш.
Я сидів просто на холодній бруківці й дивився на згарище. Розвалений під’їзд був на вигляд, як вибитий зуб. Вціліла від під’їзду стінка ще зберігала на собі вивернуті назовні відбитки колишнього житла. Різнокольорові обідрані шпалери, якісь картини на стінах та одинокою плямою — килим… Десь на рівні третього поверху хилитався, розвіяний вітром, шматок зеленуватої церати в рожевих квіточках. Чомусь саме він видався мені найстрашнішим з усього побаченого.
Я так спішив додому… Тепер усього, до чого я так поривався, просто не існувало в природі. Сльози застигли десь усередині, й залишився тільки гіркий клубок у горлі.
Біля будинку юрмилися люди. Згарище було вже розібране, та залишалося відгородженим від цікавих клейкою смужкою і кількома знудьгованими міліціонерами. В уцілілих під’їздах людей уже не було — їх встигли відселити. А з сусіднього будинку, на якому темніла значного розміру тріщина, деякі поодинокі мешканці ще квапливо виносили речі й завантажували у відкритий кузов машини. Поряд гомоніли цікаві перехожі, завжди раді нагоді побазікати:
— Боже ж ти мій, яке горе! Яке горе… — трусила головою огрядна тітонька з довгим і пласким, як у качки, носом.
— А що сталося? — зупинилася ще одна цікава.
— Ви не знаєте? Телевізор не дивитеся? Позавчора як рвонуло, — зі знанням справи доповіла качконоса, — під’їзд і склався, як сірникова коробка…
— Кажуть, вибух газу… — втулила тітка у темно-червоному капелюсі.
— Та ви що? Ай-яй-яй, — у цікавої жадібно загорілися очі,— і що, хтось постраждав?
— В під’їзді ніхто не вижив. Ніхто… — з театральним трагізмом закотила очі качконоса. — Як на гріх, увечері усі були вдома. Загинули до ноги. Звідтіля тільки самі шматки тіл діставали. Самі шматки… Добре, хоч будинок був старим, п’ятиповерховим… Давно пора було знести, як і наш…
Світ розвалювався у мене на очах. Холодні, байдужі частини реальності розліталися у космічній порожнечі, віддаляючись одна від одної. Ці безглузді уламки набирали швидкість у темному бездушному просторі, й здавалося, їх уже ніхто і ніколи не зможе зупинити, щоб пов’язати між собою…
…
— Обіцяли виділити нові квартири…
— Обіцянка-цяцянка! Кому ви вірите?
…
— Вибух газу…
…
— Кажуть, приїжджала висока комісія… Обіцяли з’ясувати…
— Що тут з’ясовувати… Краще б грошей людям дали…
— А розмістити людей з аварійного будинку? Он шибки всі повилітали…
…
— Що, ніхто не вижив?
— Ніхто…
— Айяйяй…
…
Темне чорне провалля. Порожня голова. Гуде як казан… Здається, я зовсім утратив здатність до мислення. Лише одна-єдина думка свердлом наполегливо вкручувалася до мене у свідомість:
Зарнік… Зарнік… Це він… Мені помстився…
…
Маленьке сіре кошеня на нетвердих кволих ніжках. Воно підійшло до мене і беззвучно нявкнуло, розтуливши рожевий ротик. Я взяв його і притулив до себе. Кошеня було тепле, живе… Та воно не захотіло бути зі мною і почало відчайдушно видряпуватися з моїх обіймів. Я відпустив його. Кошеня побігло, і я тупо подивився йому вслід…
…
Одні люди приходили, інші відходили…