Дух животворить… Читаємо Сковороду

Живучи в маєтку Томари, Сковорода напевно часто відвідував Переяслав. Там іще з часів його викладання в колеґіумі залишилися друзі й добрі знайомі. Дружні стосунки пов’язували Сковороду з кафедральним писарем Гервасієм Якубовичем, а також з ієромонахом Йоїлем, який замінив на цій посаді Якубовича, коли останнього призначили кафедральним намісником; цьому Йоїлеві присвячена згадувана пісня 1-ша («Боїться народ зійти гнить у гроб…»). Спілкувався, ймовірно, Сковорода з наступником померлого Іоана Козловича на посту єпископа Гервасієм Лінцевським, який до Переяслава протягом довгих років був архімандритом православного Срітенського монастиря в Пекіні; цією обставиною можна пояснити наявність у віршованому діалозі «Розмова про премудрість» китайських ремінісценцій («Скажи, а чи живеш і в хінській стороні?»). Т. Шевченко у повісті «Близнецы» згадує також про дружбу Сковороди з переяславським соборним протоієреєм Гречкою; втім, жодних вірогідних свідчень цієї дружби не збереглося, твердження Шевченка має апокрифічний характер або попросту є художнім домислом.

Те саме можна сказати й про наведені у «Близнецах» відомості про мандри Сковороди в період його життя на Переяславщині. Нічим не потверджені, ці відомості, однак, нічим і не спростовуються і в кожному разі не суперечать нашим явленням про образ Сковороди як мандрівного вчителя, філософа, поета, про його триб життя, що складався якраз у переяславський час. «Бывало, пойдет в Березань, в 30 верстах от Переяслава, по дороге зайдет на древнюю высокую могилу, называемую Выбла, и зайдет на могилу единственно за вдохновением, и, почерпнувши из недр ее малую толику сего, богам единым свойственного дара, спешит делиться сиею благодатию с другом своим Якимом Лукашевичем в Березани. Проживя неделю у друга, идет навестить другого, а там третьего, а через месяц, смотришь, он уже в Киеве: сидит с другом своим Иваном Левандою на скамеечке у ворот и читает импровизированную диссертацию о связи души человеческой с светилами небесными, а вития наш знаменитый, независимо от дружней диссертации, готовит к следующему воскресенью проповедь. Проживя немало в Киеве, он очутился в Стайках, а оттуда в Трахтемирове, а там через день и в Переяславе. Преподавши урок музыки, снова пускался навещать друзей своих, только уже через Яготин до Полтавы и далее».