Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
— Я уб'ю тебе! — мовив він. — Я уб'ю тебе, як тільки продеру очі.
— Тут я господар, — сказав лікар. — Ви зрозуміли, що тут я господар, і я вам усе прощаю. Вбити мене ви не можете, бо ваш пістолет у мене. Сержанте! Фельдшера!
— Фельдшер на фунікулері,— сказав сержант.
— Промийте цьому офіцерові очі спиртом з водою. В них попав йод. І принесіть мені тазик помити руки. Зараз я візьмуся до нього.
— Я не дам вам до себе доторкнутися.
— Тримайте його міцніше. Він трохи не при собі.
Зайшов один із санітарів.
— Капітане-докторе…
— Чого вам?
— Той солдат у трупарні…
— Геть звідси.
— Він помер, капітане-докторе. Я подумав, що ви будете раді про це дізнатися.
— От бачите, мій бідолашний лейтенанте? Ми сперечаємося З нічого. Іде війна, а ми ведемо нікчемні суперечки.
— Розтуди вас, — озвався артилерист. Він і досі не бачив. — Ви випекли мені очі.
— Це пусте, — сказав лікар. — Нічого з вашими очима не сталося. Пусте. Суперечка з нічого.
— Ой! Ой! Ой! — раптом закричав лейтенант. — Ви випекли мені очі! Я нічого не бачу!
— Тримайте його міцніше, — сказав лікар. — Йому дуже боляче. Тримайте якомога міцніше.
ВАЙОМИНЗЬКЕ ВИНО
Було пополудні, і у Вайомінгу пекло сонце; гори височіли ген оддалік, і видно було сніг на їхніх вершинах, але вони не давали затінку, і в долині жовтіли хліба, на дорозі стояла курява, збита колесами машин, і дерев'яні будиночки край міста смажились на гарячому осонні. Над задньою верандою будинку Фонтенів нависало гілля тінястого дерева, і я сидів там біля столика, і мадам Фонтен принесла з погреба холодного пива. Одна машина звернула з шосе на бічну дорогу й спинилася перед будинком. З машини вилізли двоє чоловіків і зайшли у хвіртку. Я сховав пляшки під стіл. Мадам Фонтен підвелася.
— А де Сем? — спитав один з чоловіків крізь сітчасті двері.
— Його нема. Він на роботі, в копальні.
— Пиво є?
— Ні. Пива вже нема. Ото остання пляшка. Все скінчилося.
— А він що п'є?
— То остання пляшка. Більше нема.
— Та ну ж бо, дайте нам пива. Ви ж мене знаєте.
— Нема пива. То остання пляшка. Скінчилося.
— Ходім, поїдемо десь далі, де можна купити ще й кращого пива, — мовив другий, і вони пішли до машини. Один з них злегка похитувався. Машина рвонулася з місця, круто повернула й поїхала геть.
— Поставте пиво на стіл, — сказала мадам Фонтен. — Чого це ви, боже мій, все гаразд. Що таке сталося? Не треба ховатись.
— Я не знав, що то за люди.
— Та п'яні,— сказала вона. — Оце й погано. Десь потім поїдуть, а скажуть, що купували тут. А може, й самі не пам'ятатимуть. — Вона говорила по-французькому, але тільки почасти, бо в її мові було багато англійських слів і суто англійських зворотів.
— А де Фонтен?
— Il fait de la vendange. Боже мій, il est схибнутий pour le vin [23]
— A ви любите пиво?
— Oui, j'aime la bière [24], a Фонтен, il est просто-таки схибнутий pour le vin.
МадаМ Фонтен була огрядна літня жінка з приємним рум'яним обличчям і сивим волоссям. Вона відзначалася великою охайністю, і в домі у неї все аж блищало. Родом вона була з Ланса.
— Де ви обідали?
— У готелі.
— Харчуйтесь у нас. Недобре їсти по готелях та ресторанах. Харчуйтесь тут.
— Я не хочу завдавати вам клопоту. Та й годують у готелі непогано.
' — Не знаю, в цьому готелі я ніколи не їла. Може, там і непогано годують. За все своє життя в Америці я тільки раз була у ресторані. І знаєте, що мені подали? Сиру свинину!
— Невже?
— Правду вам кажу. Та свинина була зовсім не просмажена! А мій син одружений з американкою, то він тепер не їсть нічого іншого, крім консервованих бобів.
— Давно він одружений?
— Та боже мій, я й не знаю. Його дружина важить двісті двадцять п'ять фунтів. Вона не працює і куховарити теж не хоче. Годує його консервованими бобами.
— А що ж вона робить?
— Весь час читає. Нічого знати не хоче, крім тих книжок. Цілий день не вилазить з ліжка і читає книжки. Уже й дітей більше мати не може, така гладенна стала. Місця не лишилося.
— Щось із нею негаразд?
— Та от весь час читає книжки. А він добрий хлопець, працьовитий. Раніше робив у копальні, а тепер на ранчо. Він ніколи не мав діла з худобою, але власник того ранчо сказав Фонтенові, що такого справного робітника в нього ще не було. А коли він повертається з роботи, вона його не годує.
— То чого він не розлучиться з нею?
23
Він пореється коло вина. Він (є)… на вині (франц)
24
Так, я люблю пиво (франц.).