Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Отримали розголос й інші скандали, пов'язані тепер уже з незаконною торгівлею зброєю. Спочатку Україні дісталося від США і ООН через постачання важкого озброєння македонцям, які воювали у себе в країні з албанцями. Останні, за підтримки Армії визволення Косово та американців, провели ряд успішних військових операцій в Македонії, поставивши під загрозу збереження миру всередині країни. У президента Кучми склалися досить тісні й дружні стосунки з молодим та енергійним президентом Республіки Македонія Борисом Трайковскі. Македонські дипломати, військові та бізнесмени ініціювали інтенсивні переговори з українською стороною про постачання озброєння для македонської армії. Прямої міжнародної заборони на поставки такого типу не було. Проте українські військові намагались діяти обережно, тому що Державний секретар США Кондоліза Райс під час зустрічі з Кучмою настійно переконувала українську сторону зброї македонцям не поставляти. Комісією ООН з контролю над озброєннями також була зроблена енергійна атака на українських дипломатичних представників за кордоном з метою впливати на Україну щодо цього питання. І хоча, врешті-решт, українці пообіцяли припинити поставки зброї в треті країни, Македонія, Китай та Іран зброю таки отримали. До Македонії поставляли танки Т-72 та гвинтокрили; до Китаю та Ірану — шість авіаційних крилатих ракет Х-55 великої дальності, спроможних нести ядерні боєголовки. Авторитет України як партнера у міжнародних альянсах було остаточно підірвано.
Зрозуміло, на Кучму посилився міжнародний тиск. Дії президента різко критикували. Захід тепер вже відкрито заявляв про підтримку Ющенка як альтернативної Кучмі фігури. На довершення всього, 4 жовтня 2001 року під час навчань військ ППО в Криму над акваторією Чорного моря українська ракета збила пасажирський літак ТУ-154М російської авіакомпанії «Сибір», що здійснював рейс з Тель-Авіву до Новосибірська з 144 російським та ізраїльськими пасажирами та 12 членами екіпажу на борту. Спочатку українська сторона категорично заперечувала свою причетність до катастрофи, але міжнародні експерти довели провину військового відомства України. В результаті Україна змушена була визнати свою провину. Між Росією, Ізраїлем та Україною була укладена трьохстороння угода про виплату сім'ям загиблих фінансових компенсацій, яка затягнулася на довгі роки.
У розпал політичної кризи 2001 року, до якої була втягнута велика кількість представників виконавчих структур, серед яких опинились і працівники адміністрації президента і практично весь Кабінет Міністрів, Кучма судомно шукав варіанти політичного виживання. Мільярдер Сорос запропонував тоді президенту піти у відставку та призначити своїм наступником Віктора Ющенка, якого вже відкрито підтримував Захід. Але єдиним висновком, що зробив Кучма з рекомендації Сороса, був той, що для утримання влади у своїх руках він повинен усунути усіх: як видимих, так і прихованих конкурентів, насамперед Ющенка.
Вихід з уряду Юлії Тимошенко означав неминучу відставку кабінету Ющенка. Протистояння між оточенням Кучми та урядом перенеслося до стін українського парламенту. Віктор Медведчук — віце-спікер парламенту — наполягав на формуванні коаліційного уряду, хоча законодавча база для реалізації цієї ідеї була відсутня. Ющенку він пригрозив тим, що якщо коаліційний уряд не буде сформовано, то 5 квітня 2001 року, після урядового звіту, того відправлять у відставку. Таку позицію Медведчука Ющенко назвав «хорошим прологом для дестабілізації ситуації в країні» та зажадав зустрічі з президентом і віце-спікером парламенту для обговорення висунутого ними прем'єр-міністру ультиматуму. Кучма дав зрозуміти, що підтримує в цьому питанні Медведчука та підтримує ідею створення коаліційного уряду. Однак Ющенко вирішив боротися до кінця.
Виступаючи в парламенті 26 квітня, під час розгляду питання про вотум недовіри його уряду, прем'єр-міністр заявив, що парламент йде за кланово-олігархічними угрупованнями та є їхнім рупором. Він запропонував призупинити на деякий час будь-які політичні акції для поступової передачі влади в країні іншим людям, але підкреслив, що «не піде з політики», попри те, що «демократія в Україні зазнала серйозної поразки». Ющенко тоді вимовив фразу, що в майбутньому стала крилатою: «Я піду, щоб повернутись!» Наступного дня, 27 квітня, Кучма підписав указ про його відставку, доручивши уряду виконувати свої обов'язки до моменту формування нового кабінету. Ющенко відмовився, заявивши президенту, що посада «виконуючого обов'язки не для нього».