Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
У цій ситуації близькі до президента та київські олігархи, чиї інтереси зачепила Тимошенко, легко переконали Кучму позбутися Тимошенко перевіреним способом: підключити прокуратуру, відкрити кримінальну справу проти віце-прем’єра, скомпрометувати її і як державного чиновника, і як підприємця. За постановою Генеральної прокуратури України, у серпні 2000 року, були арештовані чоловік Тимошенко Олександр і друг дитинства Тимошенко Валерій Фалькович, які входили до керівництва компанії «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), якою керувала Тимошенко. 5 січня 2001 року прокуратура порушила дві кримінальні справи проти самої Тимошенко, а 19 січня за поданням генерального прокурора України Михайла Потебенька Кучма підписав указ про її відставку.
Тимошенко обвинувачували в тому, що її корпорація незаконно вивезла з України понад 1 млрд 100 млн доларів. 13 лютого Тимошенко була арештована за пред'явленими обвинуваченнями. До того ж їй пред’явили обвинувачення щодо перерахування нею на швейцарські рахунки колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка близько 80 млн доларів. Переказ був здійснений в той період, коли Лазаренко займав посаду прем'єр-міністра. Тимошенко звинувачували у дачі хабара. Нарешті, її звинуватили ще й у причетності до російського фінансового скандалу в Міністерстві оборони РФ, стрижневим фігурантом якого був начальник головного фінансового управління російської армії генерал-полковник Георгій Олійник. Генерала звинуватили у перевищенні службових повноважень та перерахуванні в Україні на рахунки ЄЕСУ 450 млн доларів в рахунок поставок матеріально-технічних ресурсів для російського військового відомства. Втім, Олійник незабаром був виправданий «у зв'язку з відсутністю складу злочину».
Просидівши понад півтора місяці в Лук'янівській в'язниці, Тимошенко була звільнена рішенням суду під підписку про невиїзд й переведена зі слідчого ізолятора до лікарні. У березні 2001 року, перебуваючи у лікарні, вона вимагала відставки президента Кучми і заявила, що боротиметься за пост президента країни, а підвладна їй партія «Батьківщина» приєдналась до опозиційного Форуму національного порятунку (ФНП), що також вимагав відставки президента.
Побачивши, що Тимошенко рішуче налаштована боротися, Кучма знову спробував запроторити її за грати. Прокуратура України опротестувала переведення Тимошенко до лікарні, і Київський суд постановив повернути Тимошенко до в'язниці. Ющенко, що мав намір зустрітися з колишнім віце-прем'єром у лікарні, назвав це рішення «демонстрацією сили» та закликав президента налагодити діалог з опозицією. Адвокати Тимошенко зуміли оскаржити рішення Київського суду у Верховному Суді України, і той скасував рішення про повторний арешт. Вийшовши на свободу, Тимошенко знову заявила про свій намір балотуватись на посаду президента: «Якщо я побачу на Україні справжнього лідера, який готовий життя віддати за країну… то я готова прати білизну в його виборчому штабі. Але я поки не бачу цієї команди. Я хочу сформувати її особисто».
Після публікацій в кінці 2000 року аудіозаписів про можливу причетність президента Кучми до зникнення та смерті журналіста Георгія Гонгадзе й початку масових протестів під назвою «Україна без Кучми», правління другого президента стало настільки непопулярним, що опозиційний рух підтримали 24 політичні партії і він набув всеукраїнського масштабу. Організаторами протестів стали лідер студентських заворушень 80-90-х років Володимир Чемерис та соціаліст Юрій Луценко. Маніфестанти вимагали відставки президента та його найближчого оточення — міністра внутрішніх справ, голови Служби безпеки України та Генерального прокурора, а також проведення незалежної експертизи у справі Гонгадзе. Під тиском громадськості Кучмі довелося, врешті-решт, відправити їх у відставку.
У той же час на Донбасі сталося ще одне резонансне вбивство українського журналіста, директора телекомпанії «ТОР» міста Слов'янська Ігоря Александрова. Він був по-звірячому забитий бейсбольними бітами в приміщенні власної телекомпанії. У 2000–2001 роках Александров вів телепрограму «Без ретуші», що розповідала про зв'язки донбаської міліції та прокуратури з регіональною організованою злочинністю. У черговій передачі планувалося продемонструвати відеозапис, на якому члени краматорського організованого злочинного угруповання «17 дільниця» обговорювали, скільки вони заплатили або повинні заплатити своїм покровителям в міліцейських та прокурорських погонах. Саме ця програма так і не вийшла на екрани — у липні 2001 року Александрова вбили.