Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
У жовтні 2000 року несанкціоноване прослуховування кабінету президента України закінчилося. Останні записані розмови стосовно Гонгадзе належали до періоду, коли журналіст вже був викрадений і вбитий. Хоча не очевидно, що люди, котрі обговорювали Гонгадзе у кабінеті Кучми — серед них і сам Кучма, Леонід Деркач, Юрій Кравченко та інші — знали про те, що Гонгадзе немає в живих. Очевидних вказівок на цей факт у записах, зроблених після 16 вересня 2000 року, немає. «Мельниченко не оприлюднив жодного запису розмов між президентом і міністром [Кравченком], який мав би відбутися після зникнення журналіста», — пише автор книги про вбивство Гонгадзе Ярослав Кошів[25]. І це є непрямим доказом того, що Кучма не мав очевидного стосунку до організації вбивства Гонгадзе. Можливо, саме тому генерал Марчук наказав Мельниченку зупинити прослуховування розмов у президентському кабінеті. Після 16 вересня відсутність розмов, що доводять причетність президента Кучми до вбивства, ставала підтвердженням того, що Кучма не віддавав наказу вбити Гонгадзе. Марчука таке не влаштовувало.
Коли в листопаді 2000 року знайшли «тіло Гонгадзе», країна вже була готова до вибуху. Громадська думка твердо вірила в те, що наказ викрасти і звірячим чином умертвити Гонгадзе віддав президент України. Ім'я Гонгадзе не сходило з газетних шпальт та телевізійних програм. Десятки тисяч публікацій. У грудні розпочалися масові акції протесту, ініційовані групою громадських діячів України, обурених пануючим беззаконням, з вимогами відставки президента, міністра внутрішніх справ, генерального прокурора і начальника Служби безпеки України, а також проведення незалежної експертизи у справі Гонгадзе. Учасники протестів виступили за «зміну системи соціальних, економічних і політичних відносин в Україні». Також і за ліквідацію системи «президентського авторитаризму» та перехід до парламентської республіки. Акцію протесту підтримали 24 політичні партії, громадські організації та рухи, серед яких — Соціалістична партія України, Українська республіканська партія, партія «Реформи і порядок», Українська національна асамблея — Українська народна самооборона (УНА-УНСО), низка лівих партій, у тому ж переліку й Український комуністичний союз молоді. «Кучмагейт» зумів химерно об'єднати в один блок, здавалося б, непоєднуване — від соціалістів до націоналістів.
Рух набирав обертів. 30 січня 2001 опозиція розпочала другу хвилю антикучмівських виступів. Нове наметове містечко розгорнули в Києві на Хрещатику (на Майдані, де було попереднє наметове містечко, влада почала проведення ремонтних робіт в рамках підготовки до святкування 10-ої річниці незалежності України). У день відкриття парламентської сесії 6 лютого опозиція організувала демонстрацію в центрі Києва під гаслом «Україна без Кучми». У відповідь уряд перейшов у наступ. Міліція атакувала наметове містечко; 13 лютого арештували Юлію Тимошенко; й того ж дня опублікували «лист трьох» — президента Кучми, голови Верховної Ради Івана Плюща та прем'єр-міністра України Віктора Ющенка, в якому вони засуджували дії протестувальників та називали їх фашистами. (Ющенко, звичайно ж, не припускав, що через деякий час йому самому, разом з деякими із цих «фашистів», доведеться очолити опозиційний рух і скидати режим Кучми.)
Наприкінці лютого Генеральна прокуратура України була змушена під тиском громадськості визнати факт смерті Гонгадзе[26] і відкрити кримінальну справу за статтею «умисне вбивство». 2 березня Кучму піддав жорсткій критиці відомий американський фінансист і громадський діяч Джордж Сорос:
«Захід повинен зайняти чітку позицію, засудивши дії і поведінку Кучми. Міжнародне співтовариство не повинно за жодних умов мати справу з паном Кучмою, допоки не завершиться незалежне розслідування і винних не покарають. Населення України має знати, що Захід на його боці і буде протистояти будь-яким спробам Кучми ухилитися від відповідальності».
Сорос закликав президента Кучму піти з посади і тимчасово віддати президентські повноваження прем'єрові Ющенку на той період, поки триватиме розслідування смерті Гонгадзе.
Тим часом Кучма ще 19 лютого заявив, що готовий заприсягтись на Біблії і на Конституції України, що не віддавав наказу вбити Гонгадзе. На початку березня наметове містечко на Хрещатику було знесене міліцією. 6 березня 2001 партія «Трудова Україна», очолювана Сергієм Тігіпком, близько пов'язаного з родиною Кучми та його зятем Пінчуком, найняла фірму «Кролл» (Kroll) для проведення «об'єктивного» розслідування вбивства та перевірки заяв про те, що вбивство Гонгадзе було здійснене за розпорядженням президента України та що він будь-яким чином замішаний у цьому вбивстві. Експерти цієї фірми (на що й слід було очікувати) прийшли до висновків, що таких підстав немає: