Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Донецький клан висунув Януковича для лобіювання своїх інтересів на загальнодержавному рівні. «Большое Я» (ще одне прізвисько Януковича, у вузькому колі його співробітників) успішно справлявся зі своїм завданням — до певного моменту. Влада намагалася створити позитивний імідж своєму кандидатові всіма можливими й не завжди законними засобами, використовуючи всі свої адміністративні ресурси, демагогію і… компромат проти політичних супротивників. Напередодні виборів чинний прем'єр-міністр зробив кілька популістських кроків, наприклад, збільшив заробітну плату та пенсії, використавши для цього величезні бюджетні ресурси, що мало не привело економіку всієї країни до колапсу.
Опозиція зосередила свої сили навколо Віктора Ющенка, який на той момент мав найвищий рейтинг. Тимошенко дуже хотіла стати президентом, але розуміла, що її час ще не настав. Тому вона стала поруч прапорів «Нашої України» та залишалася непомітною тінню свого колишнього шефа. Європа теж не приховувала своїх симпатій до опозиційного кандидата. Європейці планували за допомогою технократів (до яких помилково відносили Ющенка) поступово вивести Україну, що розташована в центрі Європи, з-під російського впливу. Сам Ющенко, за його власним признанням, не дуже хотів битися за президентський престол, але підкорився бажанню виборців.
Усі опитування, проведені різноманітними соціологічними службами, показували, що лідерами в передвиборній гонці є Ющенко та Янукович. За ними йшли Віктор Медведчук, лідер комуністів Петро Симоненко та лідер соціалістів Олександр Мороз. Янукович та Ющенко не поступались один одному, на фініш вони прийшли практично разом. Оприлюднені 31 жовтня 2004 офіційні результати виборів показали нічийний результат: Ющенко отримав 39,87 % голосів; Янукович — 39,32 %. Явка виборців виявилася рекордно високою — 75 %. Спостерігачі відзначили, що в ході передвиборчої кампанії були численні порушення. Наскільки ці порушення могли вплинути на результат виборів, ніхто сказати не міг. Але, оскільки жоден з кандидатів не набрав більше 50 %, необхідних для перемоги, на 21 листопада був призначений другий тур голосування.
Географічно симпатії виборців розділилися на дві частини. Центральні та західні області України проголосували за Ющенка. За винятком Закарпатської області, де живуть русини та угорці. Населення цих областей переважно говорить українською мовою та э вірянами Української греко-католицької та Української православної церкви Київського патріархату. Південно-східні регіони й Республіка Крим, де жителі воліли говорити російською та були парафіянами приходів Української православної церкви Московського патріархату, голосували за Януковича.
Виборча кампанія другого туру голосування виявилася особливою. Пропагандистські та адміністративні ресурси владної партії, яку представляв Янукович, кинули на підтримку провладного кандидата. Телеканали та засоби масової інформації, підконтрольні владі, теж працювали на нього. На білбордах всіх міст України красувалися портрети Януковича, який у своїй передвиборчій програмі навіть пообіцяв зробити російську мову другою державною мовою.
Володимир Путін двічі приїжджав до Києва, щоби засвідчити свою підтримку проросійському кандидатові. Всі лідери країн СНД (окрім президента Грузії Михайла Саакашвілі, що підтримав Ющенка) також дружно приєднались до пропагандистської кампанії, запевняючи український народ у вічній дружбі, у важливості збереження налагоджених ще з радянських часів народногосподарських зв'язків та кооперації. Лейтмотивом виступів було те, що з приходом до влади Януковича Україна займе гідне місце в Співдружності незалежних держав й стане локомотивом у створенні єдиного економічного та митного простору, а її економіка зможе вижити і буде процвітати тільки в тісній співпраці з Росією та іншими країнами СНД. Особливу «стурбованість» у сусідів України, в першу чергу у Росії, викликало «пригнічене» становище російськомовного населення й ситуація з утиском російської мови в Україні. Проросійські та російські аналітики лякали українців тим, що в разі приходу до влади Ющенка Україна вступить до НАТО й потрапить у фінансову залежність від Міжнародного валютного фонду та США.
Тоді ж, за наказом Кучми, в пресі була поширена інформація, що дружина Віктора Ющенка Катерина Чумаченко є співробітником Центрального розвідувального управління та спеціально була скерована Сполученими Штатами Америки до України, щоб стати агентом впливу. У публікаціях стверджувалося, що її далекоглядно «прикріпили» до діючого тоді голови Національного банку України Ющенка. Нібито їхня перша зустріч у літаку (де їхні місця виявилися поруч) та майбутній шлюб теж були організовані ЦРУ з метою формування з Ющенка американського агента впливу. Більш драматичних за своїм напруженням пристрастей та порушень під час президентських виборів історія України не знала.