Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
«Немає жодних переконливих підстав вважати, що Президент Кучма «замовив» вбивство журналіста Гонгадзе або що [він] якимось чином у цьому замішаний. Немає також свідків зникнення і фактичного вбивства Гонгадзе. Тому звинувачення повинні базуватися на існуючих доказах і записах розмов, стосовно журналіста, якщо ці записи достовірні. При цьому ні обставини його зникнення, ні стан цілісності доступних нам записів не доводять причетності до цієї справи президента».
Весь цей час в Україні тривали протести. 9 березня біля будівлі адміністрації президента відбулися зіткнення з міліцією, понад 200 людей були арештовані, коло півсотні (переважно члени УНА-УНСО) — засуджені за організацію масових заворушень. Однак, незважаючи на це, принаймні в 15 регіонах були створені нові наметові містечка, що стали вогнищами акцій протесту проти існуючого режиму. У багатьох містах губернатори і мери ініціювали «контрмітинги» на підтримку Кучми, однак це не могло змінити загального антикучмівського духу протестів.
Паралельно тривало формальне розслідування вбивства Гонгадзе. Кучма оголосив, що бере справу Гонгадзе під свій особистий контроль. При цьому генпрокуратура намагалася спрямувати громадськість на помилковий слід, стверджуючи, що вбивство було скоєно «з хуліганських мотивів» двома кримінальниками, нібито загиблими в грудні 2000 року. Проте в урядову версію вже ніхто не вірив. Інформація про причетність співробітників МВС України до вбивства журналіста то підтверджувалася, то спростовували слідством. Тільки 22 жовтня 2003 року генеральний прокурор України Святослав Піскун підписав ордер на арешт начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерала Олексія Пукача, співробітники якого вели стеження за Гонгадзе. Однак «самостійність» генерального прокурора, котрий напав на правильний слід, не сподобалася Кучмі. Вже 28 жовтня він прийняв рішення зняти Піскуна з посади, і 18 листопада той був звільнений разом зі своїм заступником. Слідчу групу, що вела справу Гонгадзе, переформували, а арештованого генерала Пукача 5 листопада випустили на свободу (він був удруге заарештований тільки 1 березня 2005 року).
У червні 2004 року британська газета The Independent опублікувала матеріали слідства, що містили свідчення заступника голови Управління по боротьбі з організованою злочинністю Київської області підполковника міліції Ігоря Гончарова. Останній був заарештований у травні 2003 року за звинуваченням у вбивстві одинадцяти осіб та помер чи то від отруєння, чи то від удару по голові в ув'язненні 1 серпня 2003 року. Гончаров стверджував, що викрадення та вбивство Гонгадзе було здійснене підконтрольними бандитами за вказівкою МВС України, а саме — за наказом міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, котрий виконував доручення президента Кучми. Безпосереднім учасником вбивства Гончаров називав свого колегу офіцера міліції Юрія Нестерова. Нестеров в свою чергу висловив припущення, що вбивство Гонгадзе було змовою російських спецслужб і що сам підполковник Гончаров брав участь у змові, метою якої було — «вбити Гонгадзе і повісити провину за це на президента України Кучму»[27].
22 травня 2005 Нестеров дав інтерв'ю у програмі «Закрита зона» з ведучим Володимиром Ар'євим, де вказав, що Гончаров був агентом ФСБ і співпрацював з генералом Марчуком. Він також повідомив, що в розпорядженні Гончарова записи Мельниченка були ще до того, як їх оприлюднив Мороз.
1 березня 2005 року новий президент України Віктор Ющенко, що прийшов до влади завдяки Помаранчевій революції, яка спалахнула частково саме через вбивство Гонгадзе, оголосив про те, що особи вбивць журналіста встановлені. На наступний день поновлений на посаді генерального прокурора Святослав Піскун надав громадськості всю наявну інформацію про вбивство Гонгадзе. Він повідомив, що у вбивстві брали участь четверо офіцерів міліції, з яких двоє вже арештовані, один ховається і один проходить свідком у справі. Піскун сказав, що знає імена замовників, проте поки що не може їх оприлюднити.