Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
II. М. Марковський наводить досить численні українізми Осипова (відзначені свого часу і в Дашкевича, і в Венгерова). Він твердить, що як побутові деталі, так і ці лексичні особливості попали до Осипова від Котляревського і тільки через його «Енеїду».
Але і цей доказ обставлений у нього не сильно. Придивімося до того, щó Марковський уважає за українізми. Котляревський пише: «Еней і сам зо старшинóю», Осипов: «Велел к себе быть старшинáм». Перед нами два різні слова: українське «старшинá» є збірне слово для означення командного шару козацького і зовсім не тотожне з російським «старшина». Далі, Котляревський пише: «Дородна, росла і красива»; Осипов дає: «Росла, стройна, свежа, красива». У Котляревського читаємо: «А морем в бурю їхать слизько», у Осипова: «А в бурю ехать морем склизко». Але чому М. Марковський уважає слова «рослый» і «склизко» за українізми? Хіба їх нема у росіян в живій мові, в літературних творах? Напр.: «Ходить бывает склизко / По камешкам иным…»
Отже, щодо українізмів Осипова нічого впевняючого і нового Марковський не зібрав. Гадаємо, ті півтора десятка справді українських слів, що їх знаходимо в російській поемі, могли попасти туди і помимо Котляревського. В тій же «Русской поэзии» Венгерова дослідник знайде байку Аблесимова «Острой ответ черкаса господину», і в ній — не одно українське слово. Можна гадати і так, що, використовуючи для комічного ефекту українські деталі побутові та окремі слова, Осипов саме тим і наштовхнув Котляревського на його задум української «Енеїди».
III. Не будемо спинятися на дрібніших текстових зіставленнях, перейдемо до порівняння, яке робить М. Марковський межи знаменитими вступами до IV частини у російського та українського авторів. Навівши вступні строфи Котляревського цієї частини, наш дослідник приходить до висновку, що складено їх дуже вдало. Він пише: «Видко, що Котляревський творив тут вільно, а не передавав чужий зразок». Переходячи до відповідного уривку Осипова — «Как едки трои не посутчишь», М. Марковський уважає його значно слабшим: Осипову «творити таку мову була річ незвичайна» (Котляревському це було, очевидно, за звичай. — М. З.), «над чим йому доводилось багато сушити голову» (звідки це видно?) «і складати такі вірші, що їм нелегко надати будь-якої форми». Для доказу М. Марковський бере рядки: «Борщів як три не поденькуєш, / На моторошні засердчить» і пробує поставити кінцівки на їх належні місця. Виходить: «як три деньки не поборщуєш, на серці замоторошнить». Потім робиться та сама операція з Осиповим. Слова: «Как едки трои не посутчишь, / Так на тошне заживотит» набувають такого вигляду: «Как сутки трои не поедчишь, / На животе затошнит». І висновок готовий: У Котляревського краще, — бо «на серці замоторошнить» можна сказать, а «на животе затошнит» не можна. Очевидно, це неможливе по-російськи на животе з’явилося у Осипова через те, що цей прийменник на був у Котляревського.
Припустімо навіть, що все це справді влучно. Але 1) не скрізь щасливо випадає справа навернення тексту до належного вигляду і в Котляревського. Напр., «Та що аби що ти верзлялом», повернене до зрозумілості: «Та що аби що верзляти», — стає незграбне і какофонічне, та й не цілком відповідає своїм звуковим складом перекрученому (нема куда приставити: «лом»); 2) не можна твердити, що зразок завжди буває досконаліший за пізніше опрацювання предмету, отже, коли Осипов дав навіть щось слабше, аніж Котляревський, то це зовсім не значить, що він робить по Котляревськім і за його прикладом. Нарешті, 3) нізвідки не видно, що Котляревський або Осипов, даючи перекручену «Сивілину» мову, ставили собі спеціальне завдання досягти якнайповнішої відповідності межи обома рядами — спотвореним і відновленим, справжнім.
На жаль, в обмеженій щодо місця рецензії нема змоги зупинитися на дрібніших прикладах, і ми наведемо тільки ті з них, які характеризують метод нашого дослідника. От приклад. М. Марковський бере одно місце з 1 част. Осипова — пророцтво відносно Римської держави: «Их власть дотоле продолжится, доколе слепота продлится и будут ноги целовать»; потім указує кілька аналогічних місць у Блюмауера і, нарешті, одно місце в III частині Котляревського («Поки не стануть цілувати / Ноги святої постола»). Марковському цього досить, щоб сказати: Котляревський був обізнаний з Блюмауером безпосередньо і утворив це місце незалежно від Осипова. Чому? А тому, що «якби Котляревський користався Осиповим, то він би і це місце навів там, де воно знаходиться у Осипова».