Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Сталось якесь диво! Познайомився ближче, почав бувать щораз частіше. Знався з її старшим братом. Дім солідний, небідний. Гарно утриманий сад. Приймали привітно, гостинно.
Десь згубилась самопевність, рвалась мова, не все чув і розумів. А воно: те дівчатко рухливе, як живе срібло, щебетало, співало, клопотало коло столу, ве селе, як пташина.
Сидів би так мовчки, слухав та дивився в очі. Можна сміло признатись, що не добре розумів свій стан. Та почув всім своїм єством — ото та найкраща, та вибрана. Видавалась якоюсь розкішною квіткою, од котрої б'є чудовий аромат!
Трапилось бути нам в саду вдвох. Вже не пам'ятаю, як сталось, тільки обняв Т., стиснув і поцілував. А вона одразу притихла, обезсиліла і присіла на лавку. Чув себе винним, не смів просить про побачення, стояв та дивився на її похилену голівку. Потім встала та мовчки пішла додому.
Повний розпачу, постояв трохи і собі рушив. Не приходив кілька днів, аж Микола, брат її, спотикає та питає, чого не приходжу? Т. питалася, що зі мною, і трохи скучає. Полетів як на крилах.
Разом ходили в кіно, на тістечка, в театр. Вона там бувала рідко, ще не мала 16 років, а коли ходила, то з кимсь зі своїх. Потроху почали ми до себе привикать. Будували різні плани, постановили побратись. Сказав про це матері і братові. Якраз була і Люба. Спіткало моє свідчення категоричне veto! Як? Перед військовою службою? Куди ділись стремління дальшої науки? Люба стала по моїй стороні. Були просьба, грозьби, багато сліз. Мама, завше лагідна і добра, тепер була тверда як камінь.
Щоб змилостивить її, запросив Т. з братом ніби на поїздку човном. За столом всі уважно приглядались моїй вибраній. Мама з нею балакала, розпитувала. На цей раз і Оксана приїхала. Всім дівчина подобалась. Роду хорошого. Андрій також нічого не міг закинуть. Все ж так осталось по-старому. Рано заводить сім'ю! Мови нема, аби женитись перед військом. Дівчина тоже хай кінчить школу. Якщо вірна буде, почекає; що ж, тоді поженитесь. Може, знову і вона захоче дальше учиться на вищих курсах? Тільки на те лічити не можна, як і на твою дальшу науку. Воля матері і брата була правом, з нього виламаться не спосіб. Глибоко закорінилось почуття поважання до батьків і старшого брата, щоб йти їм наперекір.
Згубився апетит, сон, спокій, радість і задоволення. Немила стала і праця. Не знаходив міста ні дома, ні в Олександрівську. Довго думав, що робить? Вкінці рішив покинуть працю і вирушить в світ. Власна ощадність вистачала на два роки життя в великому місті.
Розказав про все Т., обіщала ждать. Не обійшлось без сліз. Виїхав до Києва, нічого дома не сказавши.
Ставши в скромному чистенькому отелі, оглядав я київські чуда! Ще й тепер в пам'яті ті перші враження. Величавий собор Св. Софії 900 літ виситься над матір'ю городів Русі. Недалеко церква Андрія Первозванного, неначе одривається од землі і лине до високості. Перед Св. Софією Богдан могутньою рукою стримав розігнаного коня, булавою показує напрям полкам.
Рух нестриманої енергії! Показує знак єднання, небезпеки? З взгір'я св. Володимира велична панорама Дніпрових низин, зливаючих з обрієм чернігівських лісових далечин; під взір'ям — пам'ятник князя Володимира з хрестом, далі — Купецький сад, місто славних літніх концертів. Десь внизу до Дніпра спускається невидимий з'їзд на Поділ з Хрещатика.
Далеко видно чудовий ланцюговий міст на важній артерії — шосе Варшава- Брест-Київ.
Побував на Аскольдовій могилі, де над Дніпром поховано перших князів київських Аскольда і Діра. Хоронять там людей значних і тепер. В Володимирському соборі не міг одірвать очей од знаменитих ікон-картин, створених генієм Васнецова. Може, з тиждень забрав Київ, а все було мало!
На березі коло пристаней пароплавів багато човнів більших і менших з різним товаром, привезеним з гори і низу Дніпра. Деякі аж з-під Черкас. Під веслами, вітрилом, часом на вірьовці везуть люди 200 км масло, сметану, сир, яйця, городовину, овочі. Взамін купують товар, потрібний на селах. Випадає подвійна вигода: продається дорожче, купується дешевше. На селі торговець ціну на все ставить сам, ще й ніби робить ласку, як купує. В Києві добрий продукт продається скоро, ще й люди дякують. Купиш тоже на вибір дешевше.
З водою човен пливе 7–8 км на годину, під вітрилом — 10–12 км. Проти води під веслами, вітрилом і тяглом — 4–6 км.
А що якби самому спливти човном аж до Лиману? Буде дороги коло 1300 км, в день середньо зробиться 60–70 км. На затримання в дорозі — 5-10 днів. Всього подорож займе 6–7 тижнів. Човни продаються дешево, харчі і все, що треба, багато не коштуватиме. Поїду, побачу Дніпрові береги!