Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Дальшим моїм пристанком була Лоцманська Кам'янка між Катеринославом та Кодацьким порогом.
Треба було докладно розпитаться про пороги, можливість пропливу там човном, порадиться у знакомитих лоцманів та або найнять воза і пороги об'їхать, або одважиться та попливти.
Буваючи раніше на Кодацькому порозі завше не сам, не зверталось уваги пильнішої на людей в Кам'янці. Ввічливі, виду незалежного, переважно високого зросту, здавалось, дивились трохи легковажно на "гостей з города".
Тепер при березі підійшла група молодих хлопців, привітались ввічливо, запитали, чи хочу тут десь повудить?
Довідавшись про ціль мого приїзду і бажання тут побуть два-три дні, хлопці коротко порадились, помогли витягти човна, забрали речі та повели до дядька Якова Антоновича.
Коло церкви чепурна під черепицею хата на дві половини. Господар коло 60-літній, високий, міцний, повновидий мужчина з розумними очима, вислухав в чім річ, зараз же рішив все зразу. Кімнатка найдеться і ліжко з посланням.
Спать будем удвох з ним самим. Сім'я досить численна: сини коло 35 і 25 літ, їх жінки, четверо дітей. Чується дружність, порядок і кидається в очі чистота в мешканні та інтелігенція в очах. Та ще та спокійна певність в мові і рухах.
Панує ще розумна внутрішня дисципліна. Авторитет Якова Антоновича ненарушимий.
Знаменитий лоцман знає на кожнім порозі окремий камінь, добру і зрадливу течію, смертельно небезпечні водовороти для човнів і берлин, а скелі — для плотів-гребінок.
Знає залежність права руху води між двох перешкод, хоть ніколи не учив фізики, не чув про право руху води по трубі та рухів вихрових. А то одбувається на течії між каміннями чи скелями на порогах, де лоцман має завданням держатись стисло середини течії, щоб ні неждані подмухи вітру, ні оті рухи вихрові води не збили набік гребінки або берлину.
Близько сорока літ водив мій милий господар через пороги і плоти, і судна. Од робітника при бабайці до лоцмана, дядька інструктора — учителя лоцманів. Тепер вже не ходе через пороги.
Батькове місто зайняли сини, тоже знакомиті водники: старший — повноправний лоцман, молодший ходе помічником.
Покінчили в селі двокласову школу, добре письменні, знають давно Пушкіна, Лєрмонтова, Гоголя, Костомарова. Захоплювались "Тарасом Бульбою". Тепер перечитали Кащенка (він навіть був у їх), мають "Кобзаря", дещо Франка. Дав їм на пам'ять байки Глібова.
Привітні, інтелігентні, смілі люди, ціну свою знають! І батько, і сини багато розказували про пороги і їх характер. Про випадки, трагедії, небезпеку.
Показували старого сивого діда, у котрого на очах згинуло двоє дорослих синів. А були випадки, що гинуло і 10–12 людей! Рідко, а буває.
Зразу здавалось, що хочуть налякать, одбить охоту од заміру. Одначе все було правдою.
Попросив молодшого пройтись на Кайдацький поріг. Місцевість порізана балками-ярами. Ідем то вгору, то вниз понад берегом. Всю дорогу чується гомін порога, наростає щораз сильніше.
Входимо в вуличку Старих Кайдаків і стаєм над порогом. Берег високий, крутий, щораз обривається. Гранітова маса виступає величезними частинам, спускається до берега гігантичними ступнями. Широкою полосою переходе ріку та виступає з води окремими великими каміннями.
Частину їх ще покриває вода, що там кипить, піниться — значить, їх місто. Де ж сірий похмурий каменюка стирчить з води, вона стогне, реве, б'є в нього з розгону, обкидає, як слиною безсилої злості, вертається і обходе.
Вся понадкілометрова ширина од берега до берега покрита гребнями білої піни, полосами води, що несуться скажено між камінням.
Не можна зрозуміть, як тут можна пропливти? Мій провідник показує посередині, здається, вузьку пряму полосу. Там каміння не видно, а вода несеться з найбільшою силою. То і єсть ход!
Узнаю, що тут і на Сурському порозі ход прочищений, там вода спадає невеликими ступенями.
Довідуюсь, що на всіх порогах вода спадає з висоти коло 30 метрів. З того на Дідові-Ненаситцеві на цілих 6Уг метрів! Це вже настоящий водоспад!
"Цей поріг малий, от побачите Ненаситець — там є на що подивитись!"
На всіх порогах, як дуже висока вода, вони смирніші — пильнуй бистрину і все буде добре.
В велику воду плотів на Ненаситець зовсім не пускають. Там чим більша вода, більша "гроза". Самий напір води ламає на тріски могучі дерева товщиною 45–60 сантиметрів! Дійсно, трудно це уявить!
Вирушаючи в небезпечну дорогу, всі учасники і їх родини на березі, на колінах лицем до церкви довго і усердно моляться. Це стародавній звичай, як перед боєм