Кров Дракона. Хто із нас жертва?

— Абсолютно, — запевнив усіх Вільді, який вже встиг випити половину бутля горілки. — Значить, діло тут так крутиться. У таборі зібралась одна шваль, якій аби напитися та повеселитися, а серед тих, що там під деревами корінці жруть, є гарні вояки. Профі, одним словом.

— Конкретніше можна? — Фалміна почала виводити із себе повільність гнома, тому він вирішив його поквапити. — Імена відомо?

— Аякже! — закричав гном, вирячивши очі, неначе щось йому в дупу влізло. — Бачив там братів Вхільд, лицаря Аранода, курвського сина Ланерада.

– І все? Їх там, меншою мірою, семеро.

— Ну, інших, у темному одязі, не знаю. Лише бачив, що приїхали перед вами, довго крутилися в таборі, а потім вирішили заночувати там.

— У чорному кажеш, — Фалмін поглянув на силуети, що сиділи з іншої сторони біля вогнища. — А описати бодай обличчя можеш?

— Нєа. Цього вже сказати не можу.

— Так-то таке. Фалміне, ти краще розкажи про тих, кого назвав Вільді, — попросив Грівар, на обличчі якого читалося занепокоєння.

— Якщо коротко казати, то зібралися тут дійсно майстри своєї справи. Он той, що найбільший серед них, у міцних стальних латах — це Аранод, лицар із Канйора, вважається одним із найбагатших мандрівних лицарів, оскільки покійний батечко залишив маєток і прислугу. Нещодавно, за чутками, він вклав голими руками вовкулака, а місяць тому, вбив Велику Тінь — дракона, що мешкав в Сірих горах та палив села.

— А ті двоє в сірих куртках, це легендарні брати-ельфи? — запитав пошепки Гібді, боючись, щоб їх не підслухали. — Це ті самі?

— Так, Ямілар та Гетеніль Вхільди. Ті ще сволоти. Забрали в мене як мінімум три контракти, — Фалмін сплюнув, глянув через плече на дві однакові темні фігури, що сиділи осторонь від інших. — Вони відлюдкуваті, не люблять компаній і ходять самі. Дивно, що сидять разом із іншими.

— А чим вони знамениті?

— Мають колекцію скальпів грифонів. Один знайомий розповідав, що бачив власними очима ту кімнату смерті. У них навіть куртки із грифонової шкіри. А ще люблять мучити своїх жертв перед смертю, доволі болісними та жахливими способами.

— Пфі, не професіонально це, — цвиркнув Грівар слиною та презирливо глянув на двійцю ельфів. — Я б з ними поговорив, бісові садюги. А Ланерад тоді хто такий?

— Ланерад ще гірший, ніж ельфи. Розшукується в трьох королівствах, причому нагороди за його голову з кожним днем збільшуються і збільшуються. Дуже слизький і підлий тип, тому з ним варто бути дуже обережним.

— Отже, конкуренція в нас нормальна, — Гібді докинув у вогонь дрова. — А щодо тих, які в таборі?

— Можеш не хвилюватися за них. Я знаю, чим закінчуються такі зібрання, саме тому ми й не пішли туди, — сказав сонливо Фалмін. — Залишиться лише половина, а то й менше.